Ассоциация Философского Искусства

2 СТАН ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОЛІПШЕННЯ

Єдине, що Україна зробила раніше від Росії після розпаду СРСР, – організувала сучасну систему міжбанківських розрахунків й ухвалила закон «Про енергозбереження». Стосовно енергозбереження слід визнати: росіяни вчинили мудріше, реалізувавши економічний механізм енергозбереження (до речі, викреслений ще в першому варіанті українського закону «Про енергозбереження»). Це дозволило нашій північній сусідці бодай частково забезпечити роботою свій науковий потенціал.
А що ж у нас? Нині профільний комітет парламенту врешті-решт зайнявся розробкою відповідних законопроектів. Хочеться сподіватися, що в процесі узгодження не викинуть найважливіші стимулюючі положення, бо для енергозбереження, крім «батога», потрібен іще і «пряник», тобто економічний механізм енергозбереження.
За свідченням більшості відомств, відповідальних за програму з енергозбереження, у цьому сенсі зроблено ще недостатньо. Державний експерт РНБО Юрій Шульга заявив, що національна програма із енергозбереження наразі лише на стадії розробки (і в цьому він бачить провину Мінекономіки України), хоча є законодавчі акти зі стимулювання нових технологій у цій сфері. За його розрахунками, потенціал енергозбереження в Україні становить 50%, але щоб досягти цього, потрібно інвестувати значні засоби в економіку країни, передусім у металургійну сферу (саме вона споживає 50% отримуваного з Росії газу).
За твердженням Артура Праховника, експерта з питань енергозбереження Інституту енергозбереження та енергоменеджменту України, 40% вирішення цієї проблеми лежить в площині управління, а 60% – у сфері використання нових технологій. Нашій країні, стверджує Праховник, слід радикально змінити підходи у сфері менеджменту і управління, планування і розподілу енергоресурсів та електроенергії по регіонах і підприємствах. Україні найближчим часом, говорить експерт, потрібно гармонізувати програми національного енергозбереження зі світовими тенденціями. Як стверджує Праховник, нам слід брати приклад з держав Євросоюзу – у цьому співтоваристві за рахунок зниження енергоємності економіки вивільняється 60 млрд. євро, які направляються на вирішення питання працевлаштування [4].
Питання енергозбереження сьогодні обговорюють всі представники центральної та регіональної влади, представники різних екологічних та соціальних організацій, журналісти відомих та не дуже видань. Але віз і нині там, на тому ж місці, де він був ще у далекому 1991 році, а наше енергозбереження й надалі носить виключно декларативний характер. Промисловість продовжує виділяти мізерні кошти на оновлення та модернізацію обладнання та споживати в рази більше, ніж промисловості розвинутих країнах світу, а населення споживає стільки, скільки забажає, «справедливо» вважаючи енергозбереження «уделом властьимущих», а свою хату, звісно, самою крайньою. Своєрідна ілюстрація закону Ломоносова-Лавуаз’є – «…із нічого, нічого не буває…».
Енергозбереження в Україні сьогодні – це радше модна тенденція, ніж продумана програма заходів та пусті балачки замість конкретних дій. Вся його суть зводиться до створення декларативних законів та недієздатних нормативних актів, які часто розробляються «для галочки». Не треба ходити за прикладами далеко, адже та ж сама Білорусь, в якій споживання енергоносіїв в 5-7 разів менше, ніж в Україні, щорічно виділяє з бюджету на розвиток енергозберігаючих програм у 100 разів більше коштів, аніж наша держава.

Апорія філософа Зенона про те, як древній спортсмен Ахілл наздоганяв, і не міг наздогнати повільну черепаху, відома багато століть. Тим, хто не знає, нагадаю, що поки Ахілл пробігає перший відрізок шляху, черепаха встигає проповзти вперед. Поки Ахілл її наздоганяє, вона знову встигає проповзти вперед, і так без кінця – принаймні, у формальній логіці древніх.
Повільне українське енергозбереження вже 15 років перебуває в постійній гонитві за цінами на енергоносії. З часу, коли ми зовсім не робили для енергозбереження нічого, ми вже відійшли досить далеко – сьогодні про економію енерговитрат не говорять тільки ледачі чи німі. Погано чи добре, але за 15 минулих років потенціал маловитратного і швидкоокупного енергозбереження в нашій країні втрачений практично повністю.
Але ось у серпні 2010 року ціни на газ стрімко підстрибнули вгору і стало ясно, що існуючі методи заощадження енергії вже не дають очікуваного ефекту. Економити на рік по 5-6% енерговитрат стає безглуздо при зростанні тарифів за цей же період на 30-50%.
Трагедією для України стала хронічна недієздатність влади в цій найважливішій сфері життєзабезпечення держави протягом 15 останніх років – нам ще належить сплатити сповна це багаторічна бездіяльність. Згідно з існуючою Енергетичною стратегією України, у 2030 році показники енергоефективності України повинні тільки зрівнятися з показниками Польщі, що існували в 2005 році. То де Ахілл, і де черепаха?
Стає ясно, що нам потрібно міняти в принципі підходи до енергозбереження в нашій країні. Якщо ми будемо реагувати на виклики часу з колишньою швидкістю, керуватися старим мисленням і методами управління країною, то ми прирікаємо своїх дітей та онуків на запрограмовану енергозалежність і бідність. Нам потрібно підготувати і здійснити стрибок, який би дозволив нам нівелювати відставання від розвинену тих країн та суттєво зменшити енергозатратність виробництва.
На запитання «Чи зможе Ахілл енергозбереження обігнати тарифну черепаху?» існує позитивна відповідь.
Поряд зі структурною перебудовою економіки для успішного вирішення проблеми енергозабезпечення необхідно реалізувати низку організаційно-правових і технічних заходів з енергозбереження. За одночасної реалізації організаційно-правових заходів і суттєвих змін структури економіки обсяги споживання енергоресурсів можна скоротити у 2-3 рази.
Організаційно-правові заходи задля енергозбереження – це розробка і запровадження законів, стандартів, нормативів, податків на викиди шкідливих речовин, на використання імпортованих енергоносіїв, налагодження обліку шляхом використання лічильників енергоресурсів, державна підтримка впровадження нових ефективних видів техніки, технологій, матеріалів тощо.
Надалі в енергоємних галузях економіки (металургії, електроенергетиці, вугле-, нафто- і газовидобуванні та переробці, комунальному господарстві) потрібно впроваджувати заходи, які потребують значних капітальних витрат. Зважаючи на те, що більшість підприємств цих галузей є приватними, налагодження державного регулювання і здійснення загальнодержавної технічної політики щодо енергозбереження в інтересах країни будуть складними і довготривалими процесами, які вимагають запровадження ефективних економічних і правових стимулів.
Однак виключно організаційними заходами проблеми енергозбереження не вирішуються, адже основний потенціал розв'язання їх мають технічні заходи, які можна розглядати як другий етап програми енергозбереження. Цей етап передбачає значні капіталовкладення як в енергозбереження, так і в удосконалення енергетичної техніки та енергоефективного обладнання. Питомі капіталовкладення на створення 1 кВт встановленої потужності у 3-4 рази більші, ніж на 1 кВт зекономленої, тому енергозбереження має більш високий пріоритет в порівнянні з модернізацією енергетики.
Окрім цих міжгалузевих та загальнодержавних заходів, необхідно через національні програми реалізувати цілу низку заходів щодо енергозбереження в галузях. Такими галузевими, але важливими для всієї економіки України заходами щодо енергозбереження є:
    модернізація процесів регенерування брухту чорних металів та виплавки чавуну і сталі, підвищення якості сталі;
    збільшення частки використання деталей із високоміцного чавуну та пластмас до світового рівня;
    оптимізація технологічних процесів виробництва шляхом впровадження систем автоматичного контролю;
    налагодження вітчизняного виробництва і масштабного використання високоякісних енергоекономних освітлювальних ламп;
    створення умов і стимулів для повторного використання деталей машин, за належного рівня стандартизації цей потенціал може становити 60-80% деталей;
    обладнання електричних двигунів в устаткуванні перетворювачами частоти для економного споживання електроенергії в період неповного завантаження приводу, економія електроенергії може становити 20-30%;
    оптимізація теплопостачання міст за рахунок використання теплонасосних станцій для вилучення теплової енергії з вторинних низькопотенційних енергоресурсів (теплових викидів промисловості та комунального господарства) і з природного середовища (озер, рік, морів, ґрунту, повітря);
    налагодження випуску електричних лічильників для погодинного обліку і запровадження диференційованих тарифів;
    збільшення частки комбінованого виробництва електрики і тепла за рахунок масштабного впровадження когенераційних та утилізаційних установок;
    збільшення частки децентралізованого виробництва електрики в рамках Об'єднаної енергетичної системи України з метою скорочення втрат енергії з нинішніх 16-28% до 6-8%.
Економія в результаті реаліза¬ції зазначених вище заходів може бути значно більшою від обсягів виробництва енергії на усіх АЕС України. Однак слід мати на увазі, що енергозберігаючі заходи технічного характеру, тобто ті, що потребують значних витрат, у багатьох випадках будуть реалізовуватися дуже повільно. Без державної підтримки, запровадження фінансово-економічних стимулів і штрафних санкцій буде складно реалізувати заходи з модернізації комунальної енергетики та масштабного впрова¬дження когенерації, утилізації, опанування інших технологій з невисокою прибутковістю.

3 НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В УКРАЇНІ

«Споживай відповідально!» – саме такий напис можна побачити останнім часом на пляшках з алкогольними напоями. Шкода, що такий самий напис не можливо приліпити до кожного кубічного метру спаленого газу чи кожної кіловат-години використаної електроенергії. Сучасне українське суспільство добре знає, що таке культура паління, культура мобільного спілкування, а от що таке культура споживання енергоресурсів мабуть не знає жоден пересічний українець. І причина криється не в освітній відсталості, як може здатися на перший погляд, а радше у нашій ментальності, нашому комплексі «НАЙ». Ми живемо у НАЙкраїні і добре знаємо, що наші жінки НАЙкрасивіші, чоловіки НАЙсильніші, ґрунти НАЙродючіші, а природні ресурси НАЙбагатші. От і використовуємо ми все це багатство НАЙбезвідповідальніше у світі, а потім жаліємося на власну бідність. Парадокс, але в той час, як заможні європейці серйозно переймаються питанням зменшення споживання енергоресурсів для обігріву власних осель та побутових потреб, більшість українців нічого не робить у цьому напрямку. Хіба ми багатші від європейців, щоб даремно витрачати власні так важко зароблені гроші? Мабуть ні!
Як же сталося, що український народ, який завжди славився своєю винахідливістю та заощадливістю, став так даремно витрачати свої енергоресурси? Один мудрець колись сказав: «Шукай першопричину своїх негараздів у собі!», тож спробуємо поглянути на проблему зсередини. Серед основних чинників, які суттєво перешкоджають розвитку культури споживання енергоресурсів серед населення в Україні слід виділити такі:
–    соціально-економічний фактор;
–    психологічний фактор.
На жаль, в нашій країні ціни на товари та послуги, зокрема і комунальні, зростають набагато швидше, ніж розмір зарплат, пенсій та інших соціальних виплат громадянам. І тут ми спостерігаємо перший парадокс: погіршення рівня життя населення не викликає підвищення використання ним енергозберігаючих технологій.
Найскладніша проблема в економії енергоресурсів – почати з себе. Як показує практика енергоспоживання, економія за допомогою розумного самообмеження і утеплення житла може становити дуже пристойні суми: до половини коштів, які витрачаються на оплату комунальних послуг.

Нашій країні притаманний холодний клімат, тож використання природного газу, електроенергії чи твердого палива для обігріву помешкання є нормальним явищем. Однак обсяги енергоресурсів, які використовуються для обігріву приміщення можна суттєво скоротити слідуючи наступним порадам:
3.2.1 Закладення щілин у віконних рамах та дверних отворах. Для цього використовуються монтажні піни, герметичні стрічки, силіконові та акрилові герметики і т.д. Результат – підвищення температури повітря в приміщенні на 1-2 градуси.
3.2.2 Ущільнення вікон і дверей. Використовуються різні самоклеючі ущільнювачі і прокладки. Ущільнення вікон проводиться не тільки по периметру, але і між рамами. Результат – підвищення температури всередині приміщення на 1-3 градуси.
3.2.3 Встановлення нових метало-пластикових або дерев'яних вікон з багатокамерними склопакетами. Бажано, щоб поверхня скла відбивала тепло, а профіль мав вентиляційні отвори, тоді температура в приміщенні буде більш стабільною взимку і влітку, повітря буде свіжим і не буде необхідності періодично відкривати вікно, втрачаючи великий обсяг теплового повітря. Результат – підвищення температури в приміщенні на 2-5 градусів і зниження рівня зовнішнього шуму.
3.2.4 Встановлення інших вхідних дверей у квартирі (будинку). Результат – підвищення температури в приміщенні на 1-2 градуси, зниження рівня зовнішнього шуму і загазованості.
3.2.5 Встановлення тепловідбиваючого екрану (алюмінієвої фольги) між стіною та радіатором опалення. Результат – підвищення температури в приміщенні на 1 градус.
3.2.6 Не слід закривати радіатори щільними шторами, екранами, меблями – тепло буде ефективніше розподілятися у приміщенні.
3.2.7 Закриття штор на ніч – це допомагає зберегти тепло в будинку.
3.2.8 Заміна чавунних радіаторів на алюмінієві. Тепловіддача цих радіаторів на 40-50% вище. Якщо радіатори встановлені з урахуванням зручного знімання, є можливість регулярно їх промивати, що так само сприяє підвищенню тепловіддачі.
3.2.9 Скління балкона або лоджії еквівалентно встановленню додаткового вікна. Це створює тепловий буфер з проміжною температурою на 10 градусів вище, ніж на вулиці в сильний мороз.
Не рідкість, коли є проблема не з недоліком тепла, а з його надлишком. Ця проблема може бути усунена установкою поквартирних лічильників тепла, що змусить мешканців регулювати температуру не кватиркою, а вентилями-термостатами, встановленими на радіаторах.

У зв'язку із постійним зростанням тарифів на електроенергію все більш актуальним стає питання обмеження споживання електроенергії. Це питання може бути вирішене такими способами:
3.3.1 Заміна звичайних ламп розжарювання на енергозберігаючі люмінесцентні. Термін їх служби в 6 разів більше лампи розжарювання, споживання нижче в 5 разів. За годину експлуатації лампочка окупає себе 8-10 разів.
3.3.2 Застосування місцевих світильників коли немає необхідності в загальному освітленні та вимикання світла, виходячи із кімнати.
3.3.3 Вимикання пристроїв, які тривалий час перебувають у режимі очікування. Телевізори, відеомагнітофони, музичні центри в режимі очікування споживають від 3 до 10 Вт. Протягом року 4 таких пристрої, а також залишені в розетках зарядні пристрої дадуть додаткові витрати електроенергії 300-400 кВт∙г.
3.3.4 Застосування техніки класу енергоефективності не нижче А. Додаткові витрати електроенергії побутових пристроїв застарілих конструкцій становлять приблизно 50% від обсягів споживання. Така побутова техніка окупиться не одразу, але з урахуванням зростання цін на енергоносії вплив економії з часом буде все більш відчутним.
3.3.5 Не слід встановлювати холодильник поруч з газовою плитою або радіатором опалення. Це збільшує споживання електроенергії холодильником на 20-30%. Ущільнювач холодильника повинен бути чистим і щільно прилягати до корпусу і дверцят. Навіть невелика щілина в ущільненні збільшує споживання електроенергії на 20-30%. Продукти, перед завантаженням до холодильника слід охолодити до кімнатної температури, а сам холодильник слід частіше розморожувати. Слід залишити між стіною приміщення і задньою стінкою холодильника достатню відстань, щоб стінка холодильника могла вільно охолоджуватися.
3.3.6 Власники електроплит можуть суттєво знизити споживання електроенергії дотримуючись наступних порад:
– використання конфорки на повну потужність тільки протягом часу, необхідного для закипання з подальшим зниженням потужності до рівня необхідного для підтримки кипіння;
– продукти, які потребують тривалого варіння, необхідно варити на маленькій конфорці;
– діаметр посуду повинен бути рівний або трохи більше діаметру конфорки, дно повинно мати найбільший контакт з поверхнею конфорки (користування посудом з викривленим дном призводить до перевитрат електроенергії до 40-60%);
– каструлі необхідно накривати кришкою;
–    слід кип’ятити в електричному чайнику рівно стільки води, скільки плануєте використовувати та своєчасно видаляти накип.
Як підсумок хотілося б відзначити, що звичка економити електроенергію – це ознака розумного і сучасного споживача, і не обов'язково бідного, в нових будинках багаті люди використовують сучасні технології частіше ніж «звичайні» споживачі. Енергозберігаючі технології доступні нині кожному, використовуйте та отримуйте задоволення не тільки від економічної вигоди, але і від допомоги перевантаженим, застарілим енергомережам України.
На жаль, значна частина побутових споживачів під енергозбереженням розуміє розкрадання електроенергії. Враховуючи розміри штрафів, кримінальну та адміністративну відповідальність за такі дії, набагато безпечніше провести ряд заходів щодо зниження споживання електроенергії у оселі, ніж ризикувати власними статками та свободою.

ВИСНОВКИ

Обставини, пов’язані зі зростанням цін на енергоносії у світі, почали змінюватися надзвичайно швидко, а відношення більшості людей в нашій країні до цих змін як і раніше диктується десятиліттями «спокійних цін», що вже минули. Наразі ми маємо зрозуміти, що енергозбереження є єдиним вірним шляхом до виживання у майбутньому, а час, який нам та решті держав світу відвела історія для адаптації до життя без нафти та газу, спливає дуже швидко. Перехід у ХХІ століття – це не просто перехід у нові 100 років, це перехід у епоху зникаючих нафти, газу і цілих поколінь енергетичних технологій та обладнання.
На жаль, основні виробничі фонди в нашій країні не оновлювалися майже протягом 40-50 років, за які науково-технічний рівень решти країн світу пішов далеко вперед, а ми продовжуємо споживати для виготовлення власної продукції втричі більше енергоносіїв, ніж решта країн світу, а потім щиро обурюємось та дивуємось, чому ми такі бідні.
Я не випадково згадав Володимира Висоцького та його баладу про коротку шию – без погляду за горизонт, без ефективної стратегії енергозбереження на багаторічній основі ми не зможемо зробити нашу економіку конкурентоздатною, а наше з вами життя заможним та щасливим.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1.    Дідук О.В. Альтернативна енергетика – шлях до енергонезалежності [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт компанії «Альянс «Нова енергія України», розділ «Блоги», стаття «Альтернативна енергетика – шлях до енергонезалежності». Режим доступу: http://www.newenergy.org.ua/component/option,com_myblog/task,view/id,89/Itemid,40/lang,ru/
2.    Энергосбережение: Введение в проблему: учебное пособие для учащихся общеобразовательных и средних профессиональных учебных учреждений / Н.И.Данилов [и др.]. – Екатеринбург: ИД «Сократ», 2001. – 208 с.
3.    Медоуз Д.Х. За пределами роста: учебное пособие / Д.Х. Медоуз, Д.Л. Медоуз, Й. Рандерс. – М.: Прогресс, 1994. – 304 с.
4.    Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик «Персонал Плюс» [Електронний ресурс] / С. І. Черевко // «Персонал Плюс» – 2007. – № 17 (220). – Режим доступу : http://www.personal-plus.net/220/2045.html
5.    Экономьте электроэнергию! / И.А. Огородников  // «Наука и жизнь» – 1996. – №3. – С. 66-67.
6.    Антологія лібералізму: політико-правничі вчення та верховенство права / Упор.: С. Головатий, М. Козюбра, О. Сироїд; Відп.ред. С. Головатий; Наук. ред. С. Головатий, О. Сироїд, О. Волкова, А. Черевко; Вст. сл. С. Головатий. – К.: «Книги для бізнесу», 2008. – 992 с.
7.    Антология   мировой   философии: [у 4 т.]. – т. 1, ч. 1 и 2. – М: Мысль, 1969. – (АН СССР. Ин-т философии. Философ. наследие). – т. 1. Философия древности и средневековья. Ред. коллегия : В.В. Соколов (ред.-составитель первого тома и авт. вступит. статьи)  и др. 1969. – 936 с.
8.    Булгаков С.Н. Философия хозяйствования. / С.Н. Булгаков. – М: Наука, 1990. – 412 с. – (Сочинения : в 2-х т. / С.Н. Булгаков ; т. 1).

З точки зору синергетичного підходу соціум є породження біосфери, отже соціальне не може бути "більше" за біосферу. Звідси випливає неминучість природного обмеження діяльності людства, тобто створення системи норм, цінностей у сфері природокористування. Якщо ми хочемо зберегти себе і Землю ми маємо обмежити себе у сфері матеріального виробництва і споживання. У роботі чітко проаналізована з філософської позиції "споживацька" культура людства. Це досить актуальне питання, яке породжує багато проблем у сфері економіки, екології та суто соціальній сфері, що стосується взаємовідносин між людьми.

Slown пишет:

Про энергосбережение написана масса книг и научных статей и Ваша - лишь одна из них. Все авторы пишут о том, как здорово заниматься энергосбережением, какую огромную пользу и человечеству это приносит, но почему-то на практике все об этом забывают. А вы не забываете выключать свет?:)

Понимаю Вашу иронию, нет не забываю=) На самом деле, как я уже сказал в своей работе, большинство людей считают, что проблемы энергосбережения - это не их личные проблемы, потому и такие плачевные результаты такого мышления. Думаю, каждый из нас может внести свою лепту в свое будущее, ведь это проще, чем кажется, главное захотеть.

Коробка А. пишет:

Протягом останніх років актуальним є питання використання природних джерел енергії.  Але, окрім досліджень,ефективного широкомасштабного впровадження даних розробок не відомо. І, спостерігаючи, як людство все-ж-таки недбало відноситься до навколишнього середовища, і не особливо піднімається питання щодо збереження електроенергії (звичайно не беручи до уваги науково-практичні конференції!) постає питання чи дійсно буде в майбутньому епоха збалансованої енергетики?

Хочеться вірити, що буде! У людства не існує вибору: або ми навчимося використовувати потенціал планети у розумних межах, або знищомо його, тим самим прирікаючи себе на вірну загибель. Для прикладу, сьогодні найбільший споживач енергоресурсів США споживає у 4 рази більше природних ресурсів, ніж середньостатистині країни. Якби всі країни світу споживали ресурси так, як це роблять США, то для задоволення їх потреб знадобилося б 4 таких планет, як наша, а вона в нас одна! От і грунт для роздумів!

Владимир Короткий пишет:

Найголовніше в цій проблемі це позиція влади. Адже якщо люди будуть займатися енергозбереженням (що й роблять) з метою економії горошових ресурсів, а влада стрімко підвищуватиме ціни на енергоносії, то суть економії зводиться до пустої трати часу. Причому якщо громадяни України будуть менше споживати енергоресурсів . А Ви як вважаєте???

Економія грошових ресурсів має бути другорядним питанням, пріоритет слід віддавати економії саме природних ресурсів, оскільки їх кількість, а значить і вартість, суттєво впливають на економічні показники країн.
Як людина, яка безпосередньо працює в електроенергетиці, можу сказати, що національною проблемою енергозбереження в Україні є болючий перехід для багатьох поколінь від дешевих радянських енергоносіїв до дорогих сучасних. При цьому нині ціна на 1 кіловатт електроенергії для населення, наприклад, становить лише 25% від економічно обгрунтованого рівня. Різниця між цими величинами покривається за рахунок збільшення вартості електроенергії для промислових підприємств, які переносять її на вартість своєї продукції тим самим розкручуючи маховик цін. Тому в подальшому тарифи будуть стрімко зростати і за прогнозами вчених уже до 2016 року для 70% українських сімей вартість комунальних послуг, електроенергії, газу, телефону, води разом узятих складатиме від 65 до 80% від їх місячного доходу при збереженні теперішніх темпів зростання соціальних виплат. Тому питання енергозбереження є не просто актуальним за будь-яких тарифів, а, можна сказати, є визначальним!

Виникаэ питання стосовно выдновлюваних джерел энергії є версії стосовно того що ці "зелені"(відновлювані) джерела єнергії при їх використанні в промислових маштабах впливають на клімат планети, підвищення температури, зміна карти вітрів та інше. Яка ваша точка зору на це питання?