Вы не зашли.
#251 18.06.2012 16:32:00
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
Самое лучшее, к чему могут прийти Учитель и Ученик - это сотворчество. Современный украинский исследователь в областях социальной философии и этики Светлана Крылова называет это "красотой отношений Учителя и Ученика". |
Чтобы по-настоящему любить женщину, мужчина должен быть и Святым, и Героем, и Гением. |
|
#252 24.06.2012 12:55:43
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
Олег, мне кажется, пункты 2 и 5 по сути являются одним и тем же. |
#253 24.06.2012 13:09:51
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуНазип Виленович, Вы озвучили интересный для меня вопрос, но я не нахожу на него ответа.
Можно ли узнать более подробно Ваше мнение на этот счёт? |
#254 02.07.2012 18:52:51
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
В науке нужно оставаться Собой. Но при этом быть открытым Иному. Таким Иным может быть и научный руководитель. Порой его советы и пожелания становятся понятными через много лет.
|
Чтобы по-настоящему любить женщину, мужчина должен быть и Святым, и Героем, и Гением. |
|
#255 02.07.2012 23:23:15
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
Спасибо! |
#256 22.07.2012 00:09:44
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуЗдравствуйте, Назип! Очень жаль, что Ваша авторская программа "Свобода думки" перестала быть интерактивной. Последний выпуск "О милосердии" был очень беспомощным,отчаянно хотелось внести свежую струю - но никак. С чем связаны такие новшества,навсегда ли это? Будет очень обидно. |
#257 23.07.2012 18:37:12
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
Все очень просто - сейчас проходит ремонт в студии, где возможен интерактив. Поэтому "Свобода мысли", в частности тема "О милосердии", делается в записи в маленькой новостийной студии.
|
Чтобы по-настоящему любить женщину, мужчина должен быть и Святым, и Героем, и Гением. |
|
#258 28.07.2012 23:42:08
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуЗдравствуйте, Назип! Большое спасибо за ответ, я уж не знала что и думать! К сожалению, поздно нашла его и пропустила эту субботу, но, надеюсь, что подтянусь.Желаю Вам творчества и вдохновения жизнью. |
#259 02.08.2012 17:51:39
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуНазип Виленович, у меня два вопроса. |
#260 02.08.2012 22:43:39
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
1. В практической психологии происходит работа с сознанием и эмоциями, окружающими сознание. В психоанализе вообще и в андрогин-анализе в частности, происходит работа с более глубинными структурами - подсознанием и переживаниями.
|
Чтобы по-настоящему любить женщину, мужчина должен быть и Святым, и Героем, и Гением. |
|
#261 15.11.2012 13:25:28
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуХотела Вас попросить провести теле- или радио- программу о смысле жизни. А то сейчас смысл у людей что-то купить и куда-то съездить. Спасибо. |
Множество мудрых - спасение миру) |
|
#262 21.11.2012 18:02:27
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
Согласен, что вопрос о смысле жизни сейчас весьма актуален. Но многие не понимают этого, поэтому проживают чужую жизнь.
|
Чтобы по-настоящему любить женщину, мужчина должен быть и Святым, и Героем, и Гением. |
|
#263 23.11.2012 11:08:46
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуПане Назіп, якщо буде у Вас бажання і можливість зробіть передачу
|
#264 26.11.2012 15:52:13
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
Вопрос интересный, учту Ваше пожелание. Тем более, что я сейчас работаю над книгой "Мужской и женский садизм". |
Чтобы по-настоящему любить женщину, мужчина должен быть и Святым, и Героем, и Гением. |
|
#265 29.12.2012 13:24:27
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
Публично, могу дать один совет, на мой взгляд универсальный - БУДЬТЕ МУЖЧИНОЙ В РЕАЛЬНОЙ ЖИЗНИ, и Вы РЕШИТЕ свою проблему! |
Кто с умом к нам подойдёт, тот без ума останется. |
|
#266 29.12.2012 21:12:12
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуЗдраствуйте, Назип
|
#267 01.01.2013 16:43:51
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуЗдравствуйте, Назип. |
Даже если вы закрыли двери и затемнили окна, никогда не говорите, что вы один. Вы не одиноки, внутри Бог и ваш гений. (Эпиктет) |
|
#268 18.01.2013 01:08:46
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуПоздравляю с Днем Рождения! |
Смелость оказаться непринятым рождает мужество быть собой |
|
#269 22.01.2013 16:38:41
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуШановний Назіп Віленович! Хочу звернутися до Вас, бо довіряю Вам і глибоко спів-переживаю всі Ваші думки, викладені у Ваших книжках і програмах. Мене хвилює протиріччя мого розуму і духу щодо теми безсмертя. Всім серцем я вірю в Бога, душу, вічність, але розум отруює сумнів. Я не умію просто вірити, бо мені так хочеться, я схильна аналізувати... І якщо у більшості інших сфер життя “просто віра” дійсно визначає результат, я розумію, що у цьому випадку все відбудеться так чи інакше незалежно від того, що ми про це думаємо. Тобто тема безсмертя є дійсно надто глибша і більша ніж ми, і все, що ми можемо, це прислухатися до своїх глибин, передчувати і здогадуватися... А ще, це питання наскільки важливе і всевизначальне, що просто з'їхати з нього, переключитися, ніяк не вдається. Цей сумнів підрубує мою основу під корінь, - бо ця віра для мене найважливіша, на ній будується мій світогляд, і завдяки ній усе набуває сенсу... Я вірю в духовне, бо це є те, чим я живу щомиті, але нав'язливим є страх, що це все лише ілюзії, що це просто мені так хочеться, зручно вірити... Якось дивно, поряд з невичерпним потенціалом радості, віри і любові, яким я живу і насолоджуюсь, мене безперервно переслідує підступне відчуття фатальності... А я просто хочу свободи, без напруження і “пробуксовок”. Що робити? Буду Вам безмежно вдячна, якщо Ви зважите на моє запитання. Дякую щиро! |
Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть... (1 Івана 4:18) |
|
#270 23.01.2013 17:21:05
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
Очень важно понять, что материализм тоже есть вера в бессмертие - не в персональное, а в безличное, в бессмертие вечной материи. Тогда все аргументы материалистов о бесспорной научной аргументированности их позиции, которая обходится без веры, и иллюзорности, шаткости позиции их оппонентов вызывают улыбку.
|
Чтобы по-настоящему любить женщину, мужчина должен быть и Святым, и Героем, и Гением. |
|
#271 01.02.2013 13:48:14
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуДякую Вам велике, Назіп Віленович, за відповідь. Хоч вона й не прояснює мого запитання... Так, я слухала Ваші програми, читала афоризми – і все це глибинно відгукувалося у моєму дусі. Але підступно псувала усе думка: яке походження має наша туга за Богом? Це всього лиш прагнення задовольнити свою необхідність у безпеці, така собі відрадна ілюзія, чи дійсно першопричиною є сам Бог, який вклав у нас цей потяг до Нього як вектор розвитку? Тому я можу думати тільки так: для мене Бог існує і завжди існуватиме, але як це є загалом, насправді? І у цій дилемі є страшна мука: допускаючи, що Бога немає, я усвідомлюю нестерпну пустоту в душі і втрачаю себе. І з цієї логіки виходить, що якщо Бог – ілюзія, то я ілюзія також, і як це сприймати?.. |
Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть... (1 Івана 4:18) |
|
#272 15.02.2013 15:57:20
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
Наша тоска по Богу двояка - это и 1) стремление получить безопасность, которую мы утратили, выйдя из материнского лона, и 2) стремление соединиться с Богом - который и вне, и внутри нас. И это "внутри" очень важно: Бог не только наш творец, а мы его порождения, он часть нас, а мы части Его.
|
Чтобы по-настоящему любить женщину, мужчина должен быть и Святым, и Героем, и Гением. |
|
#273 05.04.2013 16:27:39
|
Re: Вопросы Назипу Хамитову
Я взял творческий отпуск на ЭРЕ ФМ. У меня слишком много задач и планов - работаю над романом "Сверхчеловек" серии "Психомагия", завершаю книгу "Философия гениальности"... |
Чтобы по-настоящему любить женщину, мужчина должен быть и Святым, и Героем, и Гением. |
|
#274 17.06.2013 15:42:30
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуДорогий Назіп Віленович, доброго дня Вам! Вирішила потурбувати Вас одним запитанням, знаючи, що Ви мудра людина, зрозумієте і зможете порадити. Просто припекло дуже - мушу шукати виходу. Для початку скажу, що я людина дуже чутлива, схильна до творчості, все сприймаю дуже глибоко. Підлітком я була вкрай невпевнена, і не було нікого, хто б сприйняв мене, зрозумів, підбадьорив... З часом у мене все склалося: я працювала над собою, з`явились прекрасні друзі, я знайшла гармонію. Але одне тримає мене, час від часу повертаючи мене у дитинство, юність з його відчуттям загубленості і браком любові. Я давно помітила, що мене завжди цікавили чоловіки, які за віком годяться мені в батьки. І почуття у мене до них схожі. Особливо на мене впливали більш чи менш видатні люди, які стали для мене своєрідними Вчителями, і яким я завдячую становлення свого характеру. Але ж самі розумієте які це могли бути відносини. Приміром у мене зараз спалах туги за однією людиною, яку давно і дуже люблю. Ці почуття торкаються найглибшого у мені, і це дуже серйозно. Цей чоловік, можна сказати, видатний у своєму колі, він особливий і не лише для мене. У нього є харазма, шарм, доброта, інтелігентність, він безмежно любить музику, як і я, і ще... ось це батьківство я також відчуваю, і це притягує мене неймовірно. Ми з ним знайомі, більше того, він гарно ставиться до мене, сприймає те, що я іноді пишу йому. Але... він в іншому світі, в іншому місті, він зайнятий; після розмови з ним раз на пів року і невимовного щастя, наступає затяжний період туги... А інакше й бути не може. Хоча останнім часом я була впевнена, що я вже благополучно переросла оцю дитячу потребу у татові, у мене ж вже сім`я, дитина, я доросла самодостатня жінка. І все воно дійсно так, поки випадкова зустріч не потягне за ниточку і не розкрутиться весь клубок підсвідомого. І тоді вже непереливки, вся чарівність і гіркота цієї любові накочуються на мене зі всією силою. Так от, що я маю з цим робити? Бо робити щось я мушу! Мені навіть ніяково зізнаватися собі (не кажучи вже про інших) у цих почуттях (хоч вони найсвітліші і найвозвишенніші), але я мушу бути чесною зі собою. Також я не збираюся ховатися і втікати. Я звикла дивитися в обличчя правді... Але чи можливо щось із цим робити, щоб ця спрага не мучила так, не була основною в моєму житті, щоб щезла ця хворобливість сприйняття? Чи це взагалі можливо? Як мені діяти щоб досягнути цього? Бо ясхильна думати, що все завжди у наших руках, і ми самі можемо, працюючи над собою, знайти свою гармонію. Але ось я стикнулася з прекрасно-трагічною залежністю від почуття до іншої людини. Воно завжди для мене наче друге дно, моя глибина, моя поезія, і це прекрасно, допоки не надто гостро відгукується у мені. Чи ця загубленість є фатальною у моєму випадку? Що Ви думаєте про це? Дякую Вам величезне за увагу!!! І пробачте, що потурбувала! |
Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть... (1 Івана 4:18) |
|
#275 07.09.2013 02:42:04
|
Re: Вопросы Назипу ХамитовуМы говорили с Вами о сотворчестве и отношениях между мужчинами и женщинами, между людьми в целом. |
Информация
- Статистика
- Всего пользователей: 1183
- Всего тем: 991
- Всего опросов: 0
- Всего сообщений: 12566