Ассоциация Философского Искусства

"Шоу Трумэна" посмотрела. Удивляет режиссерское решение. Необычная съемка и конечно, игра Джимма Кэри. некий режиссер создает тв-проэкт, который экранизирует всю жизнь конкретного человека - от рождения и дальше. Все события, происходящие с героем снимаются на тысячи камер, установленных на каждом шагу, плюс- съемочная группа делает все, чтобы Трумэн не попал за пределы созданного спциально для него мира. Мир этот- сплошные декорации и подстроенные  режссером события в жизни героя, вплоть до того, что люди, живущие в этом мир - статисты, которые принимают участие в съемках жизни Трумэна. Зрители боготворят Трумэна ни на минуту не расставаясь с телевизором, благодаря которому и сопереживают всем событиям  в жизни главного героя, потому, что нет никого искренней его. Все знают о поддельности и неподлинности этого мира, только Трумэн и не догадывается об этом. а что дальше...смотрите сами)))

Для любителей сказок рекомендую "Золотой компас". Добрая сказка о девочке - обладательнице Золотого компаса. Н. Кидман в фильме напоминает образ Снежной Королевы, девочка - Герды. Сказка архетипична, потому так хватает за душу.  На сценаристов и режиссера явно оказала влияние "Снежная королева" Андерсена.

Scald пишет:

у "Золотого Компаса" антиклекрикальная направленность и католическая церковь показана в образе злого Магистериума

Знаете, церковь и Гарри Поттера запретила. Но это вовсе ничего не значит. Думающий человек все равно будет смотреть и самостоятельно выбирать. А также находить интересующие себя моменты. Для меня в "Золотом компасе" были интересными образы животных-даймонов. Для меня это было важным, ибо  я давно нашла для себя такое животное-даймона. И оно очень мне помогало в жизни, защищало и вдохновляло.

После просмотра фильма "Аватар", мы с мужем получили мощное вдохновение, радость,  катарсизацию души! 
Это один из немногих фильмов, поразивших меня. Его интересно проанализировать с точки зрения андрогин-анализа и его философской основы – метаантропологии.
  Главный герой фильма – человек,  рожденный кшатрием,  в земной жизни не стал настоящим героем – несчастный случай. Как Герой он себя проявляет в ином мире. Там есть все предпосылки для этого. Амбивалентные чувства толкают его стать защитником – от чувства вины за то, что предал народ, до Любви к девушке и ощущение своей миссии Героя. Девушка вдохновляет его стать  Героем. Она стоновится для него  Музой, более того, героической Музой. Или Музой-Героем. Андрогинная пара – смелые мужественные, любящие, они восстают против гермафродита Куоритча, желающего уничтожить красоту и Любовь ради власти. В результате – победа Божественного андрогина (любящих мужчины и женщины) над демоническим гермафродитом – одиноким и жестоким властелином!   (Кстати, это сюжет многих совр.фильмов – победа андрогинной пары над демоническим гермафродитом - одиноким властелином. Такова и «Магическая Книга» Светлых. Вики и Тики – любящая пара -  восстают против гермафродитного Бледного Волшебника).
Кстати, в жизни так бывает всегда – любящая пара способна  транформировать реальность! Злые уничтожаются или изменяются, а добрые  удваивают свою силу и мощь.
   В фильме показано настоящее запредельное бытие. Любовь мужчины и женщины в единении со своим народом и ответственность за его жизнь. И это не солидарность, а соборность личностей в Любви. Это та идеальная картина мира, которую описывал Эмпедокл, неоплатоники и др. философы.
      Любовь и мужество главных героев меняет ученую Грейс. Она становится душевнее, женственнее, в ней появляется что-то материнское. Она, наконец, меняет свое материалистическое мировоззрение, становясь персоналисткой. Она умирает в гармонии, веря в вечность души и иные миры.
   В этом фильме я увидела интересную символику:  мир Земли и планета Пандора - символы  Запада и Востока. Сытый самодовольный, цивилизационный  Запад с Америкой во главе, стремится навязать свой образ жизни иным народам, подавить их, сделать своими рабами.  И Восток, который сопротивляется  грубой цивилизации, потребительству, агрессии, защищает свою идентичность, культуру, природу, Красоту. И побеждает. Ибо он имеет право на свою свободу и свою идентичность.
Как хорошо, что появляются такие фильмы. Снимаю шляпу перед режиссером, сценаристом, актерами и всеми теми, кто создал этот чудесный фильм!

Scald пишет:

кто-нибудь видел фильм Тэда Гиллеама "Имаджинариум Доктора Парнаса"? Фильм очень глубокий и неоднозначный. Режиссеру удалось объединить одновременно драму, сюрреализм и глубокий философский подтекст. не говоря уже про задействованных актеров. тут и тема "договор с дьяволом", и материальное против духовного, и общая культурно- нравственная деградация  масс.

Нет не видела. А где его можно найти? Может, адрес сайта дадите? Это новый фильм? Если да, я его найду в продаже.
   По поводу "Аватара". Мне понравились мысли Мэвис и Дарьи. А еще больше понравился фильм. Особенно образ девушки-мулатки, которая не может примириться с несправедливым отношением к другому народу, который никому не мешает, живет в гармонии с природой по законам красоты. Она жертвует собой ради другого. Таким образом она протестует против зла. Смелая, мужественная девушка, идущая против своего демонического начальника. Остальные солдаты как роботы исполняют его жестокие наказы.

еще недавно этот фильм шел во всех кинотеатрах. скачать можно - гугл вам в помощь.
вот рецензия на фильм (на украинском)

«Імажинаріум» – простір фантазії, уяви, вигадки, в який може потрапити кожен, ступивши «за дзеркало» в момент трансу доктора Парнасуса. Він є повелителем цього «задзеркалля» – справжній чарівник, дар якого полягає у втіленні фантазій людини «за дзеркалом» у конкретну картинку, яку ця людина проживає як цілковиту реальність, що з нею відбувається. Однак у цьому світі, сконструйованому індивідуальною уявою, є сила, протиставна Парнасусу – містер Нік, який потьмарює радісну феєрію моментом вибору: він може втручатися в Імажинаріум й пропонувати людині свою фантазію, наслідки якої летальні. Змагання між містером Ніком та Парнасусом за вибір людини є центральною темою картини.

Чаклунське знання дароване Парнасусу (Кристофер Пламер) внаслідок парі, укладеного з містером Ніком, місцевим дияволом-спокусником (його роль виконує Том Вейтс – як завжди: капелюх, сигара та ексцентрична гра). На початках світу він прийшов до Парнасуса, тоді ще наставника храму якоїсь невизначеної релігії (космогонія представляється у вигляді шматка суші на трьох слонах і черепасі, загальний антураж нагадує буддійський храм), з метою похитнути переконаність Парнасуса у всесвітній стабільності й гармонії. Звабивши Парнасуса укласти парі – якщо Парнасус швидше збере десятьох послідовників свого учення, то отримає вічне життя, – містер Нік програє його. Проте не був би він дияволом: Парнасус стає вічно живим, але ж не вічно молодим. З його старінням світ змінюється – вчення гармонії стає нікому не потрібним у новому суспільстві споживацтва, і зрештою зневірений Парнасус стає старцем і жебраком. Побачивши одного разу прекрасну даму, він до безтями закохується – і це стає приводом укласти друге парі з містером Ніком: Парнасус отримує молодість і привабливість взамін на дитя, що народиться внаслідок кохання прекрасної дами і Парнасуса. На шістдесятому році прекрасної дами стається диво – народжується дівчинка Валентина. Вона має стати «призом» містера Ніка у день свого шістнадцятиліття (традиційний казковий сюжетний елемент – по досягненні повноліття лихий чаклун забирає первістка). Проте азартному й імпозантному містеру Ніку така прямолінійність не пасує, тому – нове парі, знову на душі людей: хто матиме перших п’ятьох, захоплених їхньою фантазією в Імажинаріумі, той і отримає Валентину.

Така складна зав’язка виливається в динамічний сюжет з відкритим кінцем та неоднозначною інтерпретацією: що є Імажинаріум – вигадка самого Парнасуса чи таки його чаклунський дар, який смисл усіх символів, якими насичено світ фантазії нарівні з навколишньою дійсністю, та й у які моменти навколишня дійсність не стає фантазією і навпаки?

Террі Гілльям обігрує традиційний сюжет про мандрівний театр. Набір-мінімум: чарівник Парнасус, карлик («Щоб я без тебе робив? – питає Парнасус. – Знайшов би іншого карлика!» – ще одне тому підтвердження), донька-красуня Валентина, молодий учень Антон, магічний інструмент – дзеркало, ветхий фургон. Усе це в естетиці лондонських театрів Поллока, як зазначив сам режисер: «Коли я вперше прийшов туди, там був магазин, який існує й досі. Вони роблять ляльки, маріонетки вікторіанських театрів, вирізають їх з картону, і мене завжди інтригували ці ляльки. Тоді я пішов у Музей дитинства, тому що знав, що там є кілька давніх оригінальних ляльок; я їх сфотографував, а потім попрацював з ними у Фотошопі». Дуже органічно в цю естетику вписується «лялькова» Валентина (у виконанні моделі Лілі Коул – яка, варто відзначити, зовсім не губиться на тлі решти іменитих акторів; до речі, її наступна роль – цілком у тому самому ключі – Аліса у фільмі Мериліна Менсона «Фантасмагорія: Візії Льюїса Керролла»).

Монотонне життя героїв – показ вистав із запрошенням відвідати Імажинаріум на лондонських вулицях увечері, а вдень злидні серед індустріальних недобудов, на фоні яких ветхий фургон виглядає феєрично, – різко змінюється з появою Тоні. Його прихід був ознаменований картою Таро зі старших арканів «Повішений»: знаходять його якраз як повішеного під мостом – і Парнасус вбачає в цьому провидіння. Саме Тоні – людині з сучасного світу, що розуміється на його законах, старець дозволяє облаштувати з Імажинаріума атракціон і привабити потрібних п’ятьох відвідувачів, щоб врятувати Валентину. Роль Тоні виконував актор Хіт Леджер, який загинув, коли зйомки ще тривали. Це обернулося для фільму таким сюжетним ходом, що Тоні, потрапляючи «за дзеркало», щораз міняє свій образ (різні його іпостасі виконали Джонні Депп, Джуд Лоу, Колін Фаррел). Така зміна масок додала образу «повішеного» об’ємності: котрий з цих Тоні є справжнім, котрий має наміри допомогти, а котрий – загубити все. Його роль до кінця стрічки так і лишається неоднозначною. Символіка карт Таро каже, що 12 аркан «Повішений» означає випробування, жертву, нове бачення, циклічність. Кожну з цих функцій можна приписати образу Тоні, але остаточна відповідь – за кожним із глядачів.

Взагалі фільм насичений символікою: крім Таро, це ще й золоті статуї будди, які ширяють у повітрі, зображення інших богів, різні сакральні знаки. Сам режисер казав: «Щодо дизайну простору поза Імажинаріумом, то тут ми читали книги про парапсихологію, магічні символи, Роберте Фладде. Мені завжди подобалися усякі такі штукенції. Середньовічна образність та іконографія дуже гарні й корисні для уяви. Алхіміки намагалися описати світ, космос, вибрати філософський смисл з усього цього. Це не схоже на сучасну дійсність».

Через це для вдумливого тлумачення сюжету одного перегляду замало. Тому відповідь на традиційне запитання щодо фільму: чи варто дивитися повторно – однозначно ствердна. Режисер розсипав по фільму репліки-підказки на кшталт: «Ніщо не вічне, навіть смерть», – але позбирати за першим разом їх досить важко. Відповідь на інше традиційне запитання: чи варто дивитися фільм у кінотеатрі – так само ствердна. Неординарні сюрреалістичні режисерські знахідки для зображення простору Імажинаріуму варті перегляду на великому екрані. Під час сцени, де серед відсутності простору довкола Валентина і містер Нік танцюють танго, відображуване в сотнях уламків дзеркал, просто дух забиває! І таких захоплюючих сцен фільму не бракує.

На додачу до свого фільму, Террі Гілльям зробив свій «Імажинаріум» інтерактивним: будь-хто може виразити світ своєї уяви, намалювавши, сфотографувавши, записавши відео чи аудіо свою фантазію та подавши її на офіційний сайт фільму: http://www.doctorparnassus.co.uk. П’ятеро «імажинаторів» отримають постери з автографом Террі Гілльяма, а найкращий – зможе конструювати свій Імажинаріум з допомогою головного приза – «Макбука Про». Доктор Парнасус таки може втілити чиюсь фантазію в реальність!

это уже клиника. вместо того чтобы наоборот спуститься на землю

спасите наши души - многосерийный фильм (Россия вместе с Украиной)- фильм о войне с мистическими вкраплениями. дух захватывает!

А как вам индийские фильмы?? Смешные, но искренние, черт побери!

yana пишет:

А как вам индийские фильмы?? Смешные, но искренние, черт побери!

Фильмы бывают очень хорошими, хорошими, плохими, очень плохими и... ИНДИЙСКИМИ =)