|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ Кафедра соціології
ЗАТВЕРДЖЕНО : Проректор з науково-педагогічної роботи ____________________Т.В. Іванова "_____" 2012р.
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ»
для підготовки бакалаврів спеціальності 6.030101 «Соціологія» Денної форми навчання
УХВАЛЕНО: На засіданні кафедри соціальних дисциплін Протокол № 1 від « 27 » серпня 2012р. Зав. кафедрою Крилова С.А.
ПОГОДЖЕНО: Зав. навчально- методичним відділом ____________Л.Ю. Бородінова Зав.редакційно- видавничим відділом____________ Н.Г. Шаройкіна
Київ – 2012
Робоча навчальна програма з дисципліни “Соціологія особистості” для студентів напряму підготовки 6.030101-“Соціологія ” Для денної форми навчання. Розглянута та затверджена на засіданні кафедри соціальних дисциплін Академії муніципального управління, протокол № 1 від 27 серпня 2012 року.
ЗМІСТ 1. Вступ………………………………………………………………………………4 2. Навчально-тематичний план дисципліни…………………………………...5 3.Зміст дисципліни за темами та модулями.........................................................6 4. Плани лекцій........................................................................................................12 5. Плани семінарських занять...............................................................................15 6. Організація самостійної роботи студентів…………………………………..25 7. Індивідуальна робота…………………………………………………………..26 8. Методики активації навчання………………………………………………..27 9. Система поточного і підсумкового контролю………………………………28 9.1 Питання до заліку……………………………………………………………..29 10.Загальний список літератури………………………………………………...32
Вступ
Мета дисципліни - розкриття головних проблем соціології особистості, що мають теоретичне та практичне значення, а саме: персоналізація та соціалізація особистості, роль особистості в соціальному розвитку суспільства, аналіз “соціального портрету” різних груп особистостей, вивчення діяльності свідомості та самосвідомості особистості, мислення, пізнання, мовлення, ціннісних орієнтацій, соціальних очікувань молоді в усіх сферах життєдіяльності; формування активної життєвої позиції, стилю життя та поведінки; вивчення життєвих планів особистості та визначення оптимальних умов їх реалізації; дослідження резервів соціальної активності та причин пасивності, включення особистості в соціальне управління та самоуправління на різних рівнях; визначення морально-психологічної готовності до праці та до безробіття тощо. Завдання навчальної дисципліни: · засвоєння теоретичних основ і принципів соціології особистості; · усвідомлення концепцій та понятійного апарату соціології особистості; · розуміння ролі соціалізації та персоналізації в життєвому світі особистості; · засвоєння норм спілкування в процесі соціалізації; Предмет навчальної дисципліни – соціологія особистості. Зміст навчальної дисципліни розкривається у темах, які висвітлюють предмет соціології особистості, її місце та роль у суспільстві; теоретичних основ і принципів соціології особистості; концепцій та понятійного апарату соціології особистості. Розглядаються теми: предмет соціології особистості, конституювання сенсу особистості в теорії, основні поняття соціології особистості, співвідношення понять: “людина“, “індивід“, “особистість“, “індивідуальність“, “суб’єкт”, “суб’єктність”, філософсько-літературний, клінічний та експериментальний періоди вивчення особистості, соціобіологія про людину (Е.Уілсон, Р.Гріверс, Ч.Ламсдек), біхевіоризм, людина в марксистській соціології, людина у фрейдизмі та соціології неофрейдизму, символічний інтеракціонізм та феноменологічна соціологія, класифікація сучасних теорій особистості, факторні моделі особистості, когнітивні теорії особистості, гуманістичні теорії особистості.
2. НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ«СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ»
Денна форма навчання
Модуль 2
3. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ «СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ»
Тема 1. Соціалізація і персоналізація особистості
Поняття соціалізації. Моделі соціалізації в теоретичній думці. Когнітивна модель соціалізації; адаптивна модель; гуманістична модель. Чинники соціалізації. Механізм соціалізації особистості. Адаптація. Створення образу “Я” людини. Специфіка ідентифікації у групі. Види ідентифікацій. Поняття інтеріоризації (стилі, образи, уявлення, цінності, норми). Присвоєння: правила і компетентність (статус, роль, особистість). Ініціація засобом певної групи. Соціальна інтеграція. Сім’я як один із основних чинників соціалізації. Вплив на соціалізацію дитини групи ровесників. Вплив особливостей етносу на соціалізацію особистості. Зв’язок між соціалізацією особистості і природним середовищем. Первинна соціалізація, її характер, основні риси. Специфіка вторинної соціалізації. Стадії соціалізації відповідно наступності етапів онтогенезу: дитинство і юність, молодість, зрілість, похилий вік. Стадії морального розвитку: доморальна, конвенціальна і суто моральна. Явище інфантилізму. Шість стадій морального розвитку Л.Кольберга. Ресоціалізація. “Невдала” соціалізація. Методика дослідження соціалізації особистості. Зародження, становлення і форми феномену персоналізації в культурі. Персоналізація дитини в системі «дитина – дорослий» і «дитина – дитина». Плани «его-персоналізації» дитини. Визначення персоналізації як передумови потреби індивіда бути вираженим в життєдіяльності інших людей. Метепсихоз як історичний соціогенетичний вимір персоналізації особистості. Поле етнографії як соціогенетичний вимір персоналізації. Явище лімінальності в етнографії. Форми прояву лімінальності: перехід в іншу вікову категорію (супровідні форми – обряди життєвого циклу (народження, досягнення зрілості, взяття шлюбу, смерть)) і зміна статусу особистості в соціальній спільності. Реконструкція соціогенетичних джерел персоналізації на шляху аналізу екстремальних ситуацій в житті особистості. Особливості і функції ситуацій життєвих переломів. “Знаки персоналізації“, за допомогою котрих індивід оволодіває своїм Я. Его- та альтерперсоналізація.
Тема 2. Діяльність особистості.
Дільність як спосіб буття людини. Характеристика основних елементів механізму діяльності особистості: потреби, мотив, цінність, інтерес, установка, мета. Квазіпотреби. Корпоративні нормативні системи, ієрархія норм і характер санкції у різних субкультурах. Соціальні норми як інструмент контролю – дозвільні, зобов’язувальні та зворотні. Форми реалізації соціальних норм -–використання, виконання, дотримання. Об’єктивна та суб’єктивна зумовленість мотивів поведінки особистості. Теорія універсального змісту та структури цінностей (М.Рокіч, С.Шварц). Термінальні та інструментальні цінності. Рівні цінностей за А.Гешфеном (глобальні цінності та цінності повсякденного життя). Соціальний контроль як механізм соціальної регуляції поведінки і підтримання суспільного порядку. Ціннісне поле особистості (В.Мак Гвайр). Ціннісні орієнтації та соціальні установки. Позитивно і негативно цінніснонавантажені категорії. Феномени «надвключення» і «надвиключення» як чинники спотворення соціальної категоризації. Теорія соціальної атрибуції (Ф.Хайдер). Атрибутивні процеси і фундаментальна помилка атрибуції. Мотиваційні помилки атрибуції. Феномен «groupthink” і прийняття групових рішень (І.Джакіс). Диспозиція як продукт зіткнення потреб і ситуацій. Ієрархія потреб. Ієрархія ситуацій. Рівні диспозиційної структури: елементарні фіксовані установки, соціальні фіксовані установки, преферентна спрямованість на певну царину соціальної активності, система ціннісних орієнтацій. Моделі життєвих орієнтацій особистості. Соціальна поведінка в теорії соціального обміну. Характеристика цілераціональної людської поведінки. Орієнтири поведінки різних типів. Освоєння людиною діяльності. Види діяльності особистості. Основні елементи структури діяльності особистості: дія – поведінка – вчинок. Інтерпретація поняття «вчинок».
Тема 3. Система відносин особистості
Поняття «відносини особистості». Сутнісні характеристики відносин особистості. Концепція відносин особистості О.Ф.Лазурського і В.М.Мясіщева. Критерії виділення видів відносин особистості. Чинники виникнення й динаміки відносин особистості. Характеристика домінуючих відносин особистості. Топологія соціального простору і характер відносин. Особистість в системі економічних зв’язків. Особистість в системі політичних зв’язків. Соціальна дистанція у відносинах особистості. Особистість в системі освітніх зв’язків. Особистість в системі релігійних зв’язків. Теорія соціального поля. Динаміка конфліктних відносин. “Дилема в’язня” як метод діагностики відносин. Застосування методики соціальних мереж при вивченні відносин особистості. Застосування соціометричного методу при вивченні відносин особистості. Характер відносин суспільства й особистості на рівні первинних груп. Визначення рефентних груп. Референтні групи в перехідних типах суспільства. Теорія інтеграції індивіда в соціальну систему. Основні рівні інтеграції: інтеграція в соціально-економічні відносини, функціональна інтеграція, нормативна інтеграція, міжособистісна інтеграція. Образ середовища і просторова ідентичність. Проблема відчуження особистості.
Тема 4. Свідомість і самосвідомість особистості
Сутність свідомості. Компоненти свідомості (знання, переживання, воля, оцінка). Структура свідомості особистості. Свідомість: предметна і самосвідомість. Властивості самосвідомості, її рівні. Образ “Я” людини. Ідеальне і реальне “Я”. Структурна модель самості. Психофізіологічна ідентичність, соціальна ідентичність, его-ідентичність. Багатовимірне “Я” Е.Гоффмана. Концепція “Я”-особистості К.Роджерса. “Офіційне Я“, “ситуаційне Я”, “віртуальне Я в контекстах”, “загальне людське Я”, “Я-як-виконавець”, “Я-як гравець”, “дійсне Я”, “динамічне Я”, “фантастичне Я” (у Роджерса). Формування Я-концепції особистості.. Самоцінка особистості Соціальний рівень самосвідомості. Гносеологічні рівні самосвідомості. Роль самопізнання, самооцінки, практичного ставлення до себе у формуванні особистості. Саморефлексія: самоспостереження, самоаналіз та самовідображення в структурі об’єктивації власного “Я”. Свідоме та підсвідоме в структурі внутрішнього “Я”. Методологічні принципи дослідження образу “Я”. Самосвідомість особистості як визначення власної ідентичності. Самосвідомість як цілісна динамічна установка щодо власного “Я”. Самосвідомість особистості як відображення системи інтерналізованих ролей. Структурна модель самості і психофізіологічна ідентичність, соціальна ідентичність. Его-ідентичність. Вимір Я-концепції особистості.
Тема 5. Мислення особистості
Системний підхід в дослідженні мислення. Спонукальні чинники виникнення мислення. Мислення як долання перешкод. Мислення як свідомість, розв’язання завдань і рефлексія. Образ мислення в традиційній логіці, когнітивній психології, гештальттеорії, асоціативній теорії. Динамічні характеристики мислення: швидкість процесу мислення, темп мислення, варіативність, гнучкість мислення, міра упорядкованості мислення. Циклічність процесу мислення. Тип мислення особистості. Аналіз оповідного і парадигматичного мислення. Когнітивні і мислительні стилі особистості. Дослідження еволюції мислення в антропо-, соціо- і онтогенезі. Концепція дитячого інтелекту і етапів його становлення. Моделі інтелекту. Стадії сенсомоторного інтелекту, доопераційного мислення, конкретизації і формування операцій. Дослідження чинників інтелекту Ч.Спірменом. Концепція інтелекту Айзенка. Вимірювання інтелекту за допомогою тесту IQ. Дослідження інтелекту Стренбергом. Організація процесу мислення. Групові форми роботи, які стимулюють розвиток мислення. Техніка “брейнстормінгу”. Порівняльно-культурологічні дослідження формування, функціонування і розвитку мислення.
Тема 6. Пізнання особистості
Визначення пізнавальної активності. Теорія сприйняття. Основи теорії соціальних уявлень (С.Московічі). Структура соціального уявлення: інформація, поле уявлення, установка. Соціальне уявлення як інструмент пізнання. Механізм виникнення соціальних уявлень: анкеровка, об’єктифікація (персоналізація, фігурація), натуралізація. Етапи пізнавального розвитку особистості. Форми раціональності. Когнітивні карти. Види когнітивних карт. Механізми формування когнітивних карт. Теорія когнітивного дисонансу (Л.Фесмінгер). Наслідки пізнання. Позанаукові методи соціального пізнання. Сутність і завдання нетрадиційних релігій. Містика та ірраціоналізм в житті людей. Роль культів і забобонів в регуляції відносин. Чаклунство як явище і феномен. Принципи медитації і їх спроможність. Гадання як соціальне явище і проблема наукового пізнання. Передумови зародження і соціальні наслідки окультизму і спіритизму. Телекінетичні, екстрасенсорні та інші паранаукові засоби соціального пізнання.
Тема 7. Мова, мовлення особистості
Розвиток ідей про природу мовлення і мови. Антична риторика. Ідея раціональності: «Граматика загальна і раціональна Пор-Рояля» А.Арно і К.Лансло. Інтерпретація мови в романтичній традиції: мова – дух народу. Співвідношення мови і мислення в концепції О.О.Потебні. Мова і природа (В.Вундт). Аналітична установка в тлумаченні мови. Біхевіористський підхід. Знакова система мови – структуралізм. Мова як внутрішнє перероблення вербального матеріалу. «Генеративна граматика» Н.Хомського. Семантика тексту. Основні функції мови: комунікативна, пізнавальна, регулятивна, емоційно-експресивна, фатична (контактовстановлююча), метамовна, естетична, магічна. Психолінгвістичні дослідження мови. «Метод семантичного диференціалу» Ч.Осгуда. Функціонування мови у суспільстві. Сучасні соціолінгвістичні дослідження мови.
Тема 8. Спілкування особистості
Онтологічні, гносеологічні, психологічні, інформаційні, екзистенціальні, етичні та інтимно-особистісні аспекти людського спілкування. Феноменологія людського спілкування. Спілкування як органічна складова соціальної історії: горизонтальний та вертикальний виміри. Особистість у системі спілкування. Спілкування як інструмент конструювання й реконструкції об’єктивної соціальної реальності. Форми та зміст спілкування. Рівні спілкування особистості. Функції спілкування: інформаційно-комунікативна, регуляційно-комунікативна і афективно-комунікативна. Інформаційні підходи до дослідження спілкування. Теоретичні моделі в рамках інтеракціоністського підходу. Основні тези реляційного підходу в тлумаченні спілкування. Невербельні способи спілкування. Особливості невербальної поведінки при спілкуванні. Функціонування механізмів захисту особистості при спілкуванні. Поняття “комунікативної компетентності”. Методики діагностики і розвитку комунікативної компетентності. Дослідження комунікативних процесів в умовах сумісної діяльності. Культурні моделі спілкування. Соціальні ситуації спілкування і комунікації. Етно-національні аспекти спілкування. Соціальні проблеми спілкування поколінь. Чоловік та жінка в контексті проблем спілкування. “Бар’єри” комунікації. Нормативи цивілізованого спілкування.
Тема 9. Розуміння і взаєморозуміння особистості.
Конструктивна і негативістська традиції дослідження розуміння. Ідилічна тенденція розуміння Дільтея, Ріккерта, Кроче. Апоретична тенденція Хайдеггера, Сартра, Ортеги-і-Гасета. Концепція розуміння в соціології (Дільтей, Зіммель, Вебер, Шюц, Гадамер). Ідилічні підходи до розуміння: дискреційний, об’єктний, суб’єктний, корелятивно-круговий. Концепція розуміння М.Вебера. Розгляд акту «розуміння» А.Шюцем. «Загальна теза про взаємність перспектив» А.Шюца. Тлумачення розуміння в герменевтичному досвіді Х.-Г.Гадамера Вимоги соціологічного дослідження взаєморозуміння. Компоненти процесу взаєморозуміння. Зміст «розуміння особистості». Механізм розуміння особистості. Основні компоненти «розуміння особистості». Інтуїтивне і гностичне розуміння. Механізми і взаєморозуміння у спілкуванні і сумісній діяльності. Чинники процесу взаєморозуміння. Естетичні, інтелектуальні, соціальні та моральні бар’єри розуміння. Взаєморозуміння в різних соціальних ситуаціях (накладання смислів). Проблема розуміння при напрацюванні і проведенні соціологічного дослідження. Аналіз способів вивчення взаєморозуміння.
Тема 10. Життєвий шлях особистості.
Поняття життєвого шляху. Соціально-культурна зумовленість життєвого шляху. Спосіб життя і стиль життя. Смисл життя. Життєві кризи і стадії розвитку особистості. Концепція стадійного розвитку К.Юнга. Життєвий цикл розвитку Е.Еріксона. Стратегія життя особистості. Життєві програми, цілі, плани. Формування поведінкових планів і програм на рівні соціальних установок і ціннісних орієнтацій. Взаємодія між різними елементами диспозиційної структури при формуванні планів і програм: функції прогнозування наслідків, мотивації діяльності, активація процесів реалізації, розбіжність між диспозиціями і реальною поведінкою. Парадокс Лап’єра – “аттитюди проти дій”. Класифікація перешкод досягненням. Статичні перешкоди – обмеженість об’єктивних і суб’єктивних ресурсів. Активні перешкоди – мотиваційна боротьба, конкуренція диспозицій суб’єкта. Самовизначення і життєві вибори. Очікування, образ бажаного майбутнього, перспектива. Динаміка життєздійснення особистості. Біографічний метод дослідження особистості. Застосування проективних методів у дослідженні особистості.
Тема 11. Особистість як суб’єкт суспільних відносин.
Тип суспільства і соціальний тип характеру за Е.Фромом. Соціальний характер і соціальна ситуація. Типологія характерів У.Томаса і Ф.Знанецького. Соціальний характер і тип суспільства. Типологія Д.Рісмена. «Авторитарний тип» Д.Адорно. Типи особистості у суспільстві, що трансформується. Особистість, «розчинена» у суспільстві. Особистість «відчужена» від суспільства. Амбівалентна особистість: конформно-амбівалентний тип, нігілістично-амбівалентний тип, мозаїчно-амбівалентний тип. Маргінальна особистість. Зміна соціальних цінностей та феномен «культурного шоку». Концепція «подвійного структурування» соціальної реальності П.Бурд’є. Екстерналізація об’єктивних соціальних структур через особистісні практики. Габітус як система диспозицій сприйняття оцінок, дій. Роль габітусу як посередника між суспільними відносинами й особистістю.
Тема 12. Особистість в історії. Сучасна особистість.
Історичність розуміння особистості. Часова ідентифікація особистості в історії.. Просторова ідентифікація ососбистості в історії. Концепція соціального характеру особистості в історії. Риси сучасної особистості.
4. ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ
Тема 1. Соціалізація і персоналізація особистості
1.Поняття соціалізації. Моделі соціалізації в теоретичній думці. 2. Адаптація особистості. 3.Специфіка ідентифікації у групі. Види ідентифікацій. 4.Сім’я як один із основних чинників соціалізації. 5.Вплив особливостей етносу на соціалізацію особистості. 6.Зв’язок між соціалізацією особистості і природним середовищем.
Тема 2. Діяльність особистості.
1. Діяльність як спосіб буття людини. 2. Характеристика основних базових потреб особистості. Квазіпотреби. 3. Ціннісна система особистості і суспільства. 4. Види діяльності особистості. 5. Основні елементи діяльності особистості: дія – поведінка - вчинок.
Тема 3. Система відносин особистості
1. Поняття «відносини особистості». 2.Критерії виділення видів відносин особистості. Чинники виникнення й динаміки відносин особистості. 3.Характеристика домінуючих відносин особистості. 4.Топологія соціального простору і характер відносин. Особистість в системі економічних зв’язків. Особистість в системі політичних зв’язків. Соціальна дистанція у відносинах особистості. Особистість в системі освітніх зв’язків. Особистість в системі релігійних зв’язків. Теорія соціального поля. 5.Динаміка конфліктних відносин. “Дилема в’язня” як метод діагностики відносин.
6.Застосування методики соціальних мереж при вивченні відносин особистості. Застосування соціометричного методу при вивченні відносин особистості. 7.Характер відносин суспільства й особистості на рівні первинних груп. Визначення рефентних груп. Референтні групи в перехідних типах суспільства. Теорія інтеграції індивіда в соціальну систему. Основні рівні інтеграції: інтеграція в соціально-економічні відносини, функціональна інтеграція, нормативна інтеграція, міжособистісна інтеграція. 8.Образ середовища і просторова ідентичність. Проблема відчуження особистості. Тема 4. Свідомість і самосвідомість особистості
1.Сутність свідомості. Компоненти, структура, властивості свідомості та самосвідомості.. 2.Образ “Я” людини. Ідеальне і реальне “Я”. 3.Психофізіологічна ідентичність, соціальна ідентичність, его-ідентичність. Багатовимірне “Я” Е.Гоффмана. Концепція “Я”-особистості К.Роджерса. “Офіційне Я“, “ситуаційне Я”, “віртуальне Я в контекстах”, “загальне людське Я”, “Я-як-виконавець”, “Я-як гравець”, “дійсне Я”, “динамічне Я”, “фантастичне Я” (у Роджерса). Формування Я-концепції особистості.. 4. Самоцінка особистості. Соціальний рівень самосвідомості. 5.Роль самопізнання, самооцінки, практичного ставлення до себе у формуванні особистості. 6.Саморефлексія: самоспостереження, самоаналіз та самовідображення в структурі об’єктивації власного “Я”. Свідоме та підсвідоме в структурі внутрішнього “Я”. 7.Методологічні принципи дослідження образу “Я”. 8.Самосвідомість особистості як відображення системи інтерналізованих ролей. 9. Вимір Я-концепції особистості.
Тема 5. Мислення особистості
1. Мислення як діяльність. Види, операції і процеси мислення. 2. Теоретичне й практичне мислення, їх підвиди: понятійне, наглядно- образне, наглядно-дійове. 3. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, широта, гнучкість, практичність. 4. Асоціативна теорія мислення. Логічна теорія мислення. 5. Інтуїція як вид творчого мислення.
Тема 6. Пізнання особистості
1. Етапи пізнавального розвитку особистості. 2. Моделі інтелекту. 3. Оповідний і когнітивно-парадигмальний типи мислення. 4. Рівні пізнання. 5. Стилі мислення. Когнітивна складність. 6. Форми раціональності. Специфіка самопізнання особистості.
Тема 7. Мова, мовлення особистості
1. Загальне поняття мови. Функції мови. 2. Спрямованість мовлення. Мовна поведінка. 3. Формування мови: соціальні аспекти. 4. Види мовлення. 5. Рівні семантики: лінгвосемантика, логічна семантика, психолінгвістика. 6. Метод семантичного диференціалу. Невербальний семантичний диференціал. Особистісний семантичний диференціал. 7. Семантична інтерпретація відповідей респондента.
Тема 8. Спілкування особистості
1. Концепції спілкування і комунікації. 2. Вимоги до дискурсу. 3. Культурні стандарти спілкування. Специфіка внутрішнього і міжетнічного спілкування. 4. Соціальні ситуації спілкування. “Бар’єри” комунікації. 5. Соціологічні і психологічні методи дослідження спілкування.
Тема 9. Розуміння і взаєморозуміння особистості.
1. Концепція розуміння в соціології (Дільтей, Зіммель, Вебер, Шюц, Гадамер). 2. Зміст «розуміння особистості». Механізм розуміння особистості. Основні компоненти «розуміння особистості». 3. Естетичні, інтелектуальні, соціальні та моральні бар’єри розуміння. 4. Взаєморозуміння в різних соціальних ситуаціях (накладання смислів). 5. Проблема розуміння при напрацюванні і проведення соціологічного дослідження.
Тема 10. Життєвий шлях особистості. 1. Особливості життєвого шляху. Форма життя і зміст життя. Спосіб життя особистості. 2. Особливості активності особистості. Форми активності особистості. 3. Вимоги, саморегуляція і задоволення особистості. 4. Життєві стратегії особистості. 5. Типологія особистості і стратегія життя. 6. Життя і культура.
Тема 11. Особистість як суб’єкт суспільних відносин.
1.Тип суспільства і соціальний тип характеру за Е.Фромом. 2.Соціальний характер і соціальна ситуація. Типологія характерів У.Томаса і Ф.Знанецького. Соціальний характер і тип суспільства. Типологія Д.Рісмена. «Авторитарний тип» Д.Адорно. 3.Типи особистості у суспільстві, що трансформується. 4.Концепція «подвійного структурування» соціальної реальності П.Бурд’є. 5.Екстерналізація об’єктивних соціальних структур через особистісні практики. 6. Габітус як система диспозицій сприйняття оцінок, дій.
Тема 12. Особистість в історії. Сучасна особистість.
1. Історичність розуміння особистості. 2. Часова ідентифікація особистості в історії. 3. Просторова ідентифікація ососбистості в історії. 4. Концепція соціального характеру особистості в історії. 5. Риси сучасної особистості.
5. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Соціалізація і персоналізація особистості
1. Поняття соціалізації. Моделі соціалізації в теоретичній думці. 2.Адаптація особистості. 3.Специфіка ідентифікації у групі. Види ідентифікацій. 4.Сім’я як один із основних чинників соціалізації. 5. Вплив особливостей етносу на соціалізацію особистості. 6.Зв’язок між соціалізацією особистості і природним середовищем.
Література:
1.Абульханова К.А. Личностные типы мышления // Когнитивная психология.- М., 1986.- С.154-172. 2.Каныгин Ю.М., Яковенко Ю.И. Введение в социальную когнитологию.- К.: Наук. думка, 1992.- 108с. 3.Кликс Ф. Пробуждающееся мышление. История развития человеческого интеллекта / Пер. с нем.-К.: Вища школа, 1985.-2-е изд.-295 с. 4.Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология человека: Введение в психологию субьективности.- М.: ШКОЛА-ПРЕСС, 1995.-С.292-312. 5.Теплов Б.М. Практическое мышление // Хрестоматия по общей психологии: психология мышления.-М., 1981. 6.Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы.-М.: Изд-во МГУ, 1990. 7.Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / Пер. с англ. - М.: Медиум, 1995.-323 с. 8.Ентоні Д. Сміт. Національна ідентичність.-К.: Основи, 1994. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологи 9. Магомед-Зминов М.Ш. Трансформация личности.- М., 1998.
Тема 2. Діяльність особистості
1. Діяльність як спосіб буття людини. 2. Характеристика основних базових потреб особистості. Квазіпотреби. 3. Ціннісна система особистості і суспільства. 4. Види діяльності особистості. 5. Основні елементи діяльності особистості: дія – поведінка - вчинок.
Література:
1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы.-М.: Изд-во МГУ, 1990. 2. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / Пер. с англ. - М.: Медиум, 1995.-323 с. 3. Ентоні Д. Сміт. Національна ідентичність.-К.: Основи, 1994. 4. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.- 159с. 5. Кравченко А.И. Введение в социологию.-М.: Новая школа, 1995. 6. Смелзер Н. Социология / Пер. с англ.-М.: Феникс, 1998. 7. Одиссей: Человек в истории: 1998. Личность и общество: проблемы самоидентификации.-М.: Наука, 1999.-398 с. 8. Психология развивающейся личности / Под ред. А.В.Петровского.-М.: Педагогика, 1987. 9. Барле. Оккультизм: Определение, методы, классификация, примечание // Пер. с .- Л.-М., 1991.- 90с.
Тема 3. Система відносин особистості
1. Поняття «відносини особистості». 2. Критерії виділення видів відносин особистості. Чинники виникнення й динаміки відносин особистості. 3. Характеристика домінуючих відносин особистості. 4. Топологія соціального простору і характер відносин. Особистість в системі економічних зв’язків. Особистість в системі політичних зв’язків. Соціальна дистанція у відносинах особистості. Особистість в системі освітніх зв’язків. Особистість в системі релігійних зв’язків. Теорія соціального поля. 5. Динаміка конфліктних відносин. “Дилема в’язня” як метод діагностики відносин. 6. Застосування методики соціальних мереж при вивченні відносин особистості. 7. Застосування соціометричного методу при вивченні відносин особистості. 8. Характер відносин суспільства й особистості на рівні первинних груп. Визначення рефентних груп. Референтні групи в перехідних типах суспільства. Теорія інтеграції індивіда в соціальну систему. Основні рівні інтеграції: інтеграція в соціально-економічні відносини, функціональна інтеграція, нормативна інтеграція, міжособистісна інтеграція. 9. Образ середовища і просторова ідентичність. Проблема відчуження особистості.
Література:
1. Кон И.С. Проблемы междисциплинарной кооперации общественных наук (на материалах социологии детства) // Советская социология.- Т.1.- Социологическая теория и социальная практика.- М.: Наука, 1982.- С.237-249. 2. Кон И.С. Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков у народов Азии.-Кн.1,2.-М., 1983. 3. Кравченко А.И. Введение в социологию.-М.: Новая школа, 1995. 4 .Курьер ЮНЕСКО.-1980, лютий, березень. 5. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки.-Л., 1946. 6. Психология развивающейся личности / Под ред. А.В.Петровского.-М.: Педагогика, 1987. 7. Смелзер Н. Социология / Пер. с англ.-М.: Феникс, 1998. 8. Субботинский Е.В. Детство в разных культурах // Вопросы психологии.-1979.-№6. 9. Уайт Дж. Цілі соціального виховання особистості // Філос. і соціолог. думка.-1995.-№9-10. 10. Абраменкова В.В., Асмолов А.Г. Социогенетические истоки персонализации и историко-генетический метод // Экспериментальные исследования личности в коллективе.-Ч.11.- Даугавпилс, 1985. 11. Асмолов А.Г. Три измерения феномена персонализации личности в социогенезе // Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров.-М.: Изд-во “Ин-т практической психологии”, Воронеж: НПО “МОДЭК”, 1996.-С.522-534. 12. Першиц А.И. Возможен ли информационный подход к социальным ценностям этнической культуры // Этнографические исследования развития культуры.-М., 1985.-С.50-64.
Тема 4. Свідомість і самосвідомість особистості
1. Сутність свідомості. Компоненти, структура, властивості свідомості та самосвідомості.. 2. Образ “Я” людини. Ідеальне і реальне “Я”. 3. Психофізіологічна ідентичність, соціальна ідентичність, его-ідентичність. Багатовимірне “Я” Е.Гоффмана. Концепція “Я”-особистості К.Роджерса. “Офіційне Я“, “ситуаційне Я”, “віртуальне Я в контекстах”, “загальне людське Я”, “Я-як-виконавець”, “Я-як гравець”, “дійсне Я”, “динамічне Я”, “фантастичне Я” (у Роджерса). Формування Я-концепції особистості.. 4. Самоцінка особистості. Соціальний рівень самосвідомості. 5. Роль самопізнання, самооцінки, практичного ставлення до себе у формуванні особистості. 6. Саморефлексія: самоспостереження, самоаналіз та самовідображення в структурі об’єктивації власного “Я”. Свідоме та підсвідоме в структурі внутрішнього “Я”. 7. Методологічні принципи дослідження образу “Я”. 8. Самосвідомість особистості як відображення системи інтерналізованих ролей. 9. Вимір Я-концепції особистості.
Література: 1.Бердяев Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии).-М., 1990. 2.Донченко Е.А. Социентальная психика.- К.: Наук. думка, 1994.- 208с. 3. Зинченко В.П. Миры сознания и структура сознания // Вопросы психологии.-1991.-№2.-С.15-36. 4. Магомед-Зминов М.Ш. Трансформация личности.- М., 1998. 5. Михайлов Ф.Т. Общественное сознание и самосознание индивида.- М., 1990. 6. Налимов В.В. Спонтанность сознания: Вероятностная теория смыслов и смысловая архитектоника личности.-М.: Прометей, 1989.-287 с. 7. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология человека: Введение в психологию субьективности.- М.: ШКОЛА-ПРЕСС, 1995.-С.177-205. 8. Спиркин А.Г. Самосознание личности.- М.: Политиздат, 1972.-303 с. 9. Столин В.В. Самосознание личности.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983.-287 с.
Тема 5. Мислення особистості
1. Мислення як діяльність. Види, операції і процеси мислення. 2. Теоретичне й практичне мислення, їх підвиди: понятійне, наглядно- образне, наглядно-дійове. 3. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, широта, гнучкість, практичність. 4. Асоціативна теорія мислення. Логічна теорія мислення. 5. Інтуїція як вид творчого мислення.
Література: 1. Анурин В.Ф. Интеллект и социум: Введение в социологию интеллекта: Монография.-Нижний Новгород: Изд-во ННГУ, 1997.-436 с. 2. Бассин Ф.В. У пределов распознанного: к проблеме предречевой формы мышления // Бессознательное: природа, функции, методы исследования.-Тбилиси: Мецниереба, 1978.-Т.3.-С.735-750. 3. Боно Э. де. Латеральное мышление / Пер. с англ.-СПб.: Питер, 1997.-320 с. 4. Брунер Дж. Повествовательное и парадигматическое мышление // Теория установки и актуальные проблемы психологии.- Тбилиси: Мецниереба, 1990.- С.40-60. 5. Вертгеймер М. Продуктивное мышление.- М., 1987. 1. Ганзен В.А. Системный анализ мышления // Вестник Ленинградского ун-та.- Серия 6.- 1990.- Выпуск 1 (№ 6).- С.73-81. 2. Дружинин В.Н. Метафорические модели интеллекта // Психологический журнал.- 1999.- Т.20.- № 6.- С.44-52. 3. Дункер К. Психология продуктивного (творческого) мышления // Психология мышления.-М., 1966.-С.86-234. 4. Каныгин Ю.М., Яковенко Ю.И. Введение в социальную когнитологию.- К.: Наук. думка, 1992.- 108с. 5. Кликс Ф. Пробуждающееся мышление. История развития человеческого интеллекта / Пер. с нем.-К.: Вища школа, 1985.-2-е изд.-295 с. 6. Коул М., Скрибнер С. Культура и мышление: психологический очерк / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1977.- 261с. 7. Леви-Брюль Л. Первобытное мышление / Пер. с англ.-М., 1930. 8. Мегрелидзе К.Р. Основные проблемы социологии мышления.-Тбилиси, 1973.
Тема 6. Пізнання особистості
1. Етапи пізнавального розвитку особистості. 2. Моделі інтелекту. 3. Оповідний і когнітивно-парадигмальний типи мислення. 4. Рівні пізнання. 5. Стилі мислення. Когнітивна складність. 6. Форми раціональності. Специфіка самопізнання особистості.
Література: 1. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология.-М., 1982. 2. Дэвидь-Ниль А. Мистики и маги Тибета.- Ростов-на-Дону, 1991.-256с. 3. Заблуждающийся разум? Многообразие форм вненаучного знания.-М., 1990. 4. Звиглянич В.А. Научное познание как культурно-исторический процесс.-К., 1989. 5. Иллюстрированная история суеверий и волшебства от древности до наших дней / Сост. д-р Леманн.- К., 1991.- 399с. 6. Коул М. Культурно-историческая психология / Пер. с англ.-М.: Когито-Центр, 1997.- 261с. 7. Лурия А.Р. Об историческом развитии познавательных процессов.-М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974.-172 с. 8. Найссер У. Познание и реальность: Смысл и принципы когнитивной психологии / Пер. с англ.-М.: Прогресс, 1981.- 230с. 9. Рейтман У. Познание и мышление. Моделирование на уровне информационных процессов.-М., 1968.
Тема 7. Мова, мовлення особистості
1. Загальне поняття мови. Функції мови. 2.Спрямованість мовлення. Мовна поведінка. 3.Формування мови: соціальні аспекти. 4.Види мовлення. 5. Рівні семантики: лінгвосемантика, логічна семантика, психолінгвістика. 6. Метод семантичного диференціалу. Невербальний семантичний диференціал. Особистісний семантичний диференціал. 7. Семантична інтерпретація відповідей респондента.
Література: 1.Артемьева Е.Ю. Психология субъективной семантики.-М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.-128 с. 2.Бутенко И.А. Сближение позитивистской и феноменологической ориентации в социологии языка // Социолог. исслед. - 1982.-№2.-С.199-204. 3..Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры / Пер. с нем. -М.: Прогресс, 1985.-451 с. 4.Дейк Т. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1989.-312 с. 5.Панов Е.Н. Знаки, символы, языки.-М., 1980. 6.Петренко В.Ф. Психосемантика сознания.-М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1988.-208 с. 7.Потебня А.А. Слово и миф.-М.: Правда, 1989.-284 с. 8.Потебня А.А. Язык и народность // Эстетика и поэтика.-М.: Искусство, 1976.-С.253-285. 9.Принципы и методы социолингвистических исследований.-М.: Наука, 1989.-198 с. 10.Рац У., Михайлова Н.Б. Новый метод диагностики языковой компетентности: Ц-тест // Иностр. психология.-1995.-№5. 11.Скаліцкі М. Інша влада - мова? Стиль? // Всесвіт.-1992.-№8.-С.144-148.
Тема 8. Спілкування особистості
1. Концепції спілкування і комунікації. 2.Вимоги до дискурсу. 3.Культурні стандарти спілкування. Специфіка внутрішнього і міжетнічного спілкування. 4.Соціальні ситуації спілкування. “Бар’єри” комунікації. 5. Соціологічні і психологічні методи дослідження спілкування.
Література:
1.Кон И.С. Проблемы междисциплинарной кооперации общественных наук (на материалах социологии детства) // Советская социология.- Т.1.- Социологическая теория и социальная практика.- М.: Наука, 1982.- С.237-249. 2.Кон И.С. Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков у народов Азии.-Кн.1,2.-М., 1983. 3.Кравченко А.И. Введение в социологию.-М.: Новая школа, 1995. 4.Курьер ЮНЕСКО.-1980, лютий, березень. 5.Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки.-Л., 1946. 6.Психология развивающейся личности / Под ред. А.В.Петровского.-М.: Педагогика, 1987. 7.Смелзер Н. Социология / Пер. с англ.-М.: Феникс, 1998. 8.Субботинский Е.В. Детство в разных культурах // Вопросы психологии.-1979.-№6.. 9.Уайт Дж. Цілі соціального виховання особистості // Філос. і соціолог. думка.-1995.-№9-10.
Тема 9. Розуміння і взаєморозуміння особистості
1.Концепція розуміння в соціології (Дільтей, Зіммель, Вебер, Шюц, Гадамер). 2. Зміст «розуміння особистості». Механізм розумінняособистості. Основні компоненти «розуміння особистості». 3. Естетичні, інтелектуальні, соціальні та моральні бар’єри розуміння. 4. Взаєморозуміння в різних соціальних ситуаціях (накладання смислів). 5. Проблема розуміння при напрацюванні і проведення соціологічного дослідження.
Література: 1.Кравченко А.И. Введение в социологию.-М.: Новая школа, 1995. 2.Смелзер Н. Социология / Пер. с англ.-М.: Феникс, 1998. 3.Одиссей: Человек в истории: 1998. Личность и общество: проблемы самоидентификации.-М.: Наука, 1999.-398 с. 4.Психология развивающейся личности / Под ред. А.В.Петровского.-М.: Педагогика, 1987. 5.Барле. Оккультизм: Определение, методы, классификация, примечание // Пер. с .- Л.-М., 1991.- 90с. 6.Брунер Дж. О познавательном развитии // Исследования развития познавательной деятельности / Под ред. Дж. Брунера и др.-М., 1971. 7.Величковский Б.М. Современная когнитивная психология.-М., 1982. 8.Дэвидь-Ниль А. Мистики и маги Тибета.- Ростов-на-Дону, 1991.-256с. 9.Заблуждающийся разум? Многообразие форм вненаучного знания.-М., 1990. 10.Звиглянич В.А. Научное познание как культурно-исторический процесс.-К., 1989. 11.Иллюстрированная история суеверий и волшебства от древности до наших дней / Сост. д-р Леманн.- К., 1991.- 399с. 12.Коул М. Культурно-историческая психология / Пер. с англ.-М.: Когито-Центр, 1997.- 261с. 13.Лурия А.Р. Об историческом развитии познавательных процессов.-М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974.-172 с.
Тема 10. Життєвий шлях особистості 1.Особливості життєвого шляху. Форма життя і зміст життя. Спосіб життя особистості. 2. Особливості активності особистості. Форми активності особистості. 3. Вимоги, саморегуляція і задоволення особистості. 4. Життєві стратегії особистості. 5. Типологія особистості і стратегія життя. 6. Життя і культура.
Література:
1. Сидоренко Ю.И. Человек в логике истории // В поисках истины: (Филос. мысль и пробл. наших дней).- Кострома, 1990.- С.5-8. 2. Трубников Н.Н. Время человеческого бытия.- М., 1987. 3.Успенский Б. История и семиотика (Восприятие времени как семиотическая проблема) // Успенский Б.А. Избр. тр.: В 2-х т.- М.: Школа, “Языки рус. культуры”), 1996.- Т.1.- С.9-70. 4.Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук / Пер. с фр.- СПб.: А-cad, 1994. 5. Штомпка П. Социология социальных изменений / Пер. с англ. Под ред. проф. В.А. Ядова .- М.: Аспект Пресс, 1996.-368с. 6. Бердяев Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии).-М., 1990. 7. Бернс Р. Развитие «Я» – концепции и воспитание.- М.: Прогресс, 1986. 8. Велихов Е.П., Зинченко В.П., Лекторский В.А. Сознание: опыт междисциплинарного подхода // Вопросы философии.- 1988.- № 11.- С.3-30. 9. Донченко Е.А. Социентальная психика.- К.: Наук. думка, 1994.- 208с.
Тема 11. Особистість як суб’єкт суспільних відносин
1. Тип суспільства і соціальний тип характеру за Е.Фромом. 2. Соціальний характер і соціальна ситуація. Типологія характерів 3. У.Томаса і Ф.Знанецького. Соціальний характер і тип суспільства. Типологія Д.Рісмена. «Авторитарний тип» Д.Адорно. 4. Типи особистості у суспільстві, що трансформується. 5. Концепція «подвійного структурування» соціальної реальності П.Бурд’є. 6. Екстерналізація об’єктивних соціальних структур через особистісні практики. 7.Габітус як система диспозицій сприйняття оцінок, дій.
Література: 1.Абраменкова В.В., Асмолов А.Г. Социогенетические истоки персонализации и историко-генетический метод // Экспериментальные исследования личности в коллективе.-Ч.11.- Даугавпилс, 1985. 2.Асмолов А.Г. Три измерения феномена персонализации личности в социогенезе // Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров.-М.: Изд-во “Ин-т практической психологии”, Воронеж: НПО “МОДЭК”, 1996.-С.522-534. 3.Першиц А.И. Возможен ли информационный подход к социальным ценностям этнической культуры // Этнографические исследования развития культуры.-М., 1985.-С.50-64. 4.Тэрнер В. Символ и ритуал / Пер. с англ. - М., 1983.-276 с. 5.Антипина Г.С. Социометрия // Энцикл. социолог. словарь / Общ. ред. акад. РАН Г.В.Осипова.- М.: ИСПИ РАН, 1995.- С.756-757. 6.Берже К. Теория графов и ее применение.- М., 1962. 7.Бурдье П. Социология политики / Пер. с фр. Сост., общ. ред. и предисл. Н.А.Шматко.- М.: Socio-Logos, 1993.- 336с. 8.Веселкин Е.А. Понятие социальной сети в британской социальной антрпоологии // Концепции зарубежной этнологии.- М., 1976. 9.Зыков А.А. Теория конечных графов.- Новосибирск, 1969.
Тема 12. Особистість в історії. Сучасна особистість
1.Історичність розуміння особистості. 2.Часова ідентифікація особистості в історії. 3.Просторова ідентифікація ососбистості в історії. 4.Концепція соціального характеру особистості в історії. 5.Риси сучасної особистості.
Література:
1.Бодрийяр Ж. Система вещей / Пер. с фр.- М.: Рудомино, 1995.- 172с. 2.Демократизация общества и развитие личности. От тоталитаризма к демократии / Е.К. Головаха, И.Э.Бекешкина, В.С.Небоженко.- К.: Наук. думка, 1992.- 126с. 3.Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности.- К.: Наук. думка, 1984.- 208с. 4.История и психология / Под ред. Б.Ф.Поршнева, Л.И. Анцыферовой.- М.: Наука, 1971.- 379с. 5.Кузьмин М.Н. Переход от традиционного общества к гражданскому: изменение человека // Вопросы философии.- 1997.- № 2. 6.Лукичев П.Н. Методологические предпосылки исследования исторической типологии личности: Автореф. дис. ... канд. филос. наук.- Ростов-на-Дону, 1991.- 24с. 7.Одиссей: Человек в истории.- М.: Coda, 1996.- С.252-267. 8.Попова И.М. Представление о настоящем, прошедшем и будущем как переживание социального времени // Социолог. исслед.- 1999.- № 10. 9.Поршнев Б.Ф. О начале человеческой истории. Проблемы палеопсихологии.- М.: Мысль, 1974.- 487с. 10.Пронштейн А.П., Данилевский И.М. Вопросы теории и методики исторического исследования.- М.: Высшая школа, 1986.- С.175-207. 11.Сидоренко Ю.И. Человек в логике истории // В поисках истины: (Филос. мысль и пробл. наших дней).- Кострома, 1990.- С.5-8. 12.Трубников Н.Н. Время человеческого бытия.- М., 1987.
6.ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
1 Реферат. (Дана форма самостійної роботи відображує можливість студентів не лише переказувати чужі думки, а й висловлювати власні. Ця форма передбачає й критичний аналіз різних точок зору. Обсяг – 10 сторінок. 10 балів). 1 робота за семестр. 1 . Аналіз твору мистецтва: роману, віршів, кінофільму тощо. (Виконуючи цю роботу, студент аналізує антропологічні проблеми того чи іншого твору мистецтва. Обсяг – 5 сторінок. 5 балів). 2 роботи за семестр. 1. Творча робота (есе) на вільну тему. (При виконанні даної роботи, студент не лише в теоретичній, а й в образній формі виражає своє ставлення до тої чи іншої проблеми. 2 роботи за семестр. 2. Написання наукової роботи та виступ з нею на конференції. (15-18 сторінок. Робота повинна включати в себе план, вступ, 2 частини, висновки та літературу. 15 балів). 1 робота в кінці семестру.
7. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
Однією з форм індивідуальних завдань є навчальний та науковий реферат. Вимоги до написання реферату: Реферат – це письмовий твір, в якому повинна бути повністю розкрита тема на базі певної літератури. Основою написання реферату є ретельне вивчення літературних джерел з даної тематики. Автор повнен досконало знати зміст реферату. Реферат повинен складатися з певних частин. 1) План; 2) Вступ; 3) Основна частина; 4) Висновки; 5) Використана література (не менше 3-4 джерел). Обов’язковий захист реферату чи під час семінарського заняття, чи на індивідуальному відпрацюванні з викладачем. Обяг реферату 10-15 сторінок.
Теми рефератів:
7. Ідентифікація особистості у групі.
8.МЕТОДИКИ АКТИВАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
1. З метою активізації процесу навчання пропонується метод креативної дискусії під час лекцій та семінарських занять. Це розвиває творчі здібності студентів, а також вдосконалює здатність до аналізу, порівняння та аргументування своєї точки зору. 2. Ефективною є робота за методикою «альтернативних груп». Викладач пропонує питання з актуальної проблеми, члени однієї групи знаходять аргументи «за», члени другої групи – «проти». Наприкінці робиться резюме лідерами кожної групи. Викладач пропонує свій висновок. 3. Цікавим методом активізації процесу навчання є перегляд художніх фільмів та їх обговорення. Фільми підпираються за темами програми. 4. Семінари – дискусії передбачають обмін думками і поглядами учасників з приводу даної теми, розвивають мислення, виробляють вміння формулювати думки й висловлювати їх, вчать оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів. 5. «Круглий стл» дає можливість обмінятися думками з приводу тієї чи іншої теми, залучаючи знання наукової літератури за темою, що прочитана заздалегідь.
9. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ.
Оцінювання рівня знань студентів здійснюється на основі результатів поточного, модульного і підсумкового контролю та іспиту (заліку). Позитивна оцінка ставиться за умови, якщо студент набрав від 60 до 100 балів відповідно до шкали оцінювання знань. Якщо студент набрав від 35 до 59 балів, то він складає іспит чи залік, які оцінюються до 25 балів. Студент, який набрав від 0 до 34 балів, може подати на ім’я декана заяву на повторне вивчення дисципліни і скласти іспит чи залік. Ліквідація академзаборгованості здійснюється у відповідності із встановленим Вченою радою Академії порядком.
Оцінювання знань студентів проводиться за національною шкалою та шкалою ЕСТS таким чином:
Питання до заліку.
1. Поняття соціалізації. Моделі соціалізації в теоретичній думці.
3. Специфіка ідентифікації у групі. Види ідентифікацій.
5. Вплив особливостей етносу на соціалізацію особистості.
55. Взаєморозуміння в різних соціальних ситуаціях (накладання смислів).
31. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология.-М., 1982.
34. Звиглянич В.А. Научное познание как культурно-исторический процесс.-К., 1989.
69. Крилова С.А. Гендерні стратегії та цілісність особистості в освітньому просторі: екзистенційні та соціальні виміри / С.А. Крилова // Філософія освіти: науковий часопис; Інститут вищої освіти АПН України, Нац. пед. універс. ім. М.П. Драгоманова, Укр. академія політ. наук. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. – № 1–2 (8). – С. 300–309.
71. Крилова С.А. Соціальні виміри краси: цільність, цілеспрямованість, цілісність / С.А. Крилова // Наукові записки Київського університету туризму, економіки і права. Серія: «Філософські науки» / [гол. ред. В.С. Пазенок]. – К., 2011. – Випуск 9. – С. 55–66.
82. Антипина Г.С. Социометрия // Энцикл. социолог. словарь / Общ. ред. акад. РАН Г.В.Осипова.- М.: ИСПИ РАН, 1995.- С.756-757. 83. Берже К. Теория графов и ее применение.- М., 1962.
89. Общественные отношения и развитие человека: Сб.- М.: Ин-т философии АН СССР, 1990.- 138с. 90. Паниотто В.И. Социоматрица // Энцикл. социолог. словарь / Общ. ред. акад. РАН Г.В.Осипова.- М.: ИСПИ РАН, 1995.- С.755-756.
92. Соснин В.А. Диллема узника // Энцикл. социолог. словарь / Общ. ред. акад. РАН Г.В.Осипова.- М.: ИСПИ РАН, 1995.- С.178-180.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||