Ассоциация философского искусства

Ассоциация Философского Искусства

ГлавнаяОб АссоциацииФилософияАфоризмотерапияНовый сайтФорум
АФИ-почта
Забыли пароль? Запомнить меня

#1 18.05.2011 07:10:46

Ganeeva
Участник

Фундаментальне та прикладне в науці

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чернігівський державний технологічний університет
Кафедра філософії та соціально-гуманітарних дисциплін
Фундаментальне та прикладне
в науці.
Реферат аспірантки кафедри
товарознавства та комерційної діяльності
Ганєєвої Тетяни Володимирівни

Науковий керівник:
професор кафедри товарознавства та комерційної діяльності
Дудла Іраїда Олександрівна
Тема дисертації:
“Товарознавча оцінка якості виробів
з алюмінієвих сплавів, виготовлених зварюванням”
Чернігів – 2011

Зміст

Вступ        3

1 Характеристика прикладного та фундаментального в науці        5

1.1 Історична взаємодія прикладного та фундаментального        5

1.2 Спільне та відмінне прикладного і фундаментального в науці        10

2 Товарознавство як дисципліна        16

2.1 Історія розвитку товарознавства як науки        17

2.2 Товарознавство: емпіричне чи раціональне знання            19

Висновки        22

Список використаних джерел        24




Вступ
Наука є пізнанням світу, в якому ми живемо. Це пізнання закріплюється у формі знань, тобто абстрактного (понятійного, концептуального, інтелектуального) моделювання дійсності. Відповідно до цього науку прийнято визначати як високоорганізовану та високоспеціалізовану діяльність по одержанню нових об'єктивних знань про світ, який включає і саму людину. Разом з тим виробництво знань не є самодостатнім, воно необхідне для підтримки і розвитку життєдіяльності людини.
Наука, як система, включає в себе ряд спеціальних наук, які в свою чергу підрозділяються на безліч наукових дисциплін. Виявлення структури науки з цієї точки зору викликає проблему класифікації наук [7, С. 39].
Класифікація сучасних наук проводиться за самими різними критеріями. За своєю “віддаленостю” від практики науки розділяють на два великих типи: фундаментальні, які з'ясовують основні закони і принципи реального світу і де немає прямої орієнтації на практику, і прикладні – безпосереднє застосування результатів наукового пізнання для вирішення конкретних виробничих і соціально-практичних проблем, спираючись на закономірності, встановлені фундаментальними науками [7, С. 43].
Однак наука в цілому не ставить завдання використання своїх досягнень для задоволення приватних інтересів. Форма наукового знання – форма загальності – реалізується в законі. Фундаментальне наукове знання дає можливість отримання уявлень про єдину картину світу. Прикладне наукове знання, відповідно, має своєю метою створення системи приписів для виробництва конкретних речей. Якщо у фундаментальній науці знання розглядається як відображення загальних закономірностей, то в прикладних науках важливий аспект застосування отриманого знання, рішення даної практичної задачі, переслідування даного інтересу [8].
Актуальність та ступінь розробленості проблеми. Наука сьогодні проявляється у широкому різноманітті наукових дисциплін і розвивається з урахуванням глибокої спеціалізації, а також на стиках різних міждисциплінарних областей. Разом з тим границі між окремими науками та науковими дисциплінами умовні і рухливі.
Умовність та рухливість границь між окремими науками викликає суперечки при визначенні приналежності науки, яка знаходиться на стику різних галузей знань, до класифікаційного типу. Так, наприклад, товарознавство як наука в своєму розвиткові підпадала під різні ознаки класифікації наук, і тому до теперішнього часу точаться суперечки з приводу загалом існування такої науки та її класифікаційної приналежності.
Мета роботи. Таким чином, метою роботи є визначення приналежності товарознавства до тієї чи іншої групи у відповідності до характерних ознак фундаментальних та прикладних наук.
Завдання роботи. Для досягнення мети роботи необхідною є характеристика фундаментального та прикладного в науці, їх спільних рис та відмінностей; розгляд історичного становлення і розвитку товарознавства як науки та його сучасних рис.
Об’єкт та предмет. Об’єктом роботи є взаємодія та протистояння фундаментального та прикладного в науці, а предметом – сприйняття товарознавства як прикладної або фундаментальної науки.


1 Характеристика прикладного та
фундаментального в науці

1.1 Історична взаємодія прикладного та фундаментального

Відповідно до підходу, який розробив В.С. Степін, в історії формування та розвитку науки можна виділити дві стадії: преднауку та саме науку.
Преднаука (докласична наука) – це зародження елементів, передумов науки. До цієї стадії можна віднести зародки знань на Давньому Сході, Греції та Римі, а також в Середньовіччі  аж до XVI– XVII сторіч. Саме в цей період починається еволюція наукового світогляду зі ствердження поглядів на світ давніх греків (перш за все Аристотеля), які проклали шлях фізиці Ньютона, з якої і відраховується початок становлення сучасної науки. Грецька наука раціональна та абстрактна, вона віддалена від техніки.
Середньовіччя характеризується зосередженням науки в руках духовенства та її спрямованістю майже виключно для релігійних цілей. Більшість вчених середньовіччя (Роберт Гроссетест, Роджер Бекон, Фома Аквінський) вважали головною метою науки підтвердження та ілюстрацію теологічних істин, що вказують на божий замисел існування людини на землі. На цьому етапі наука використовує схоластичні методи філософування.
Наука як цілісний феномен виникає в Новий час (кін. XVI – поч. XVII ст.) внаслідок відділення науки від філософії. В цей час в Європі приділяється особлива увага практичному застосуванню знань, що отримані від теоретичної науки, в епоху становлення капіталістичного способу виробництва й поділу єдиного раніше знання на філософію і науку. Теоретична наука спочатку розвивається відносно самостійно. Проте вона постійно пов'язана з практикою, отримує від неї імпульси для свого розвитку і в свою чергу впливає на хід практичної діяльності, матеріалізується в ній [7, С. 11]. “До цих пір я говорив про теоретичну науку, що являє собою спробу пізнання світу… важливого значення набула практична наука, що являє собою спробу змінити світ, і це значення невпинно зростало, поки вона майже повністю не витіснила в умах людей науку теоретичну” [10, С. 589]. На цьому ґрунті ще в Новий час виникає спроба відділити теоретичний аспект науки від практичного.
Оцінка наукової революції XVII сторіччя дана В.І. Вернадським “У загальному ході історії людської культури, у звичайних уявленнях про неї, – писав він, – немає місця історії того перелому, який стався у людстві входженням точного знання в його життя і призвів вперше в багатотисячному його існуванні до нових, ще нечутних раніше форм та укладів биту і суспільного устрою. Перелом цей стався у XVII сторіччі. В це сторіччя вперше наука про природу та математика висунулися у життя, отримали значення як ті, що змінюють умови людського існування історичні сили” [5].
Буржуазні революції дали потужний поштовх для розвитку промисловості і торгівлі, будівництва, гірської та воєнної справи, мореплавства і т.д. Розвиток буржуазного суспільства породжує великі зміни не тільки в економіці, політиці та суспільних відносинах, він сильно змінює і свідомість людей [7]. Вже в кінці XVII століття вже вчені, об’єднавшись із купцями-мандрівниками, знайшли рішення основних проблем механіки та астрономії. Наука на цьому етапі дала більше, ніж антична наука, а саме надала практичної допомоги.
Відбулася так звана наукова революція – зміна у наукових ідеях: нове кількісне, атомістичне, розширене та прикладне уявлення про дійсність змінило стару, якісну, незмінну, обмежену та релігійну картину світу [2]. Наука із засобу примирення людини з існуючим світом перетворилася на засіб володарювання над природою шляхом вивчення її законів. Відомий вислів Бекона “Знання – це сила” підкреслює практичність його філософії: дати людству засобами наукових відкриттів оволодіти силами природи [10, С. 647].
Підняття капіталізму зробило можливим та необхідним піднесення експериментальної науки. Практичні досягнення вже підготували наступний етап технічного прогресу – промислову революцію [2, С. 203]. У той же час теоретична наука переживає занепад в одних країнах, а в інших набувають розвитку натурфілософія та філософія, які були спрямовані на критику існуючих інститутів, що стримували розвиток країни.
Буржуазні революції дали потужний поштовх для розвитку промисловості і торгівлі, будівництва, гірської та воєнної справи, мореплавства і т.д. Розвиток буржуазного суспільства породжує великі зміни не тільки в економіці, політиці та суспільних відносинах, він сильно змінює і свідомість людей [7].
На зміну періоду затишшя першої половини XVIIІ сторіччя приходить друга фаза – революційні перетворення, що досягли високих результатів практичного застосування наукових досягнень. Вона охоплює промислову революцію у Англії, політичні революції в Америці та Франції.
XVIІІ сторіччя характеризується глибинним з’єднанням наукових та капіталістичних нововведень. Роботи, що написані в цей час, характеризуються правильним відображенням дійсності, але вони ще розрізненні, їх об’єднання справа майбутнього.
Дж. Бернал в своїй книзі “Наука в історії суспільства” [2] пропонує розмежувати промислову революцію XVIII сторіччя від наукової революції XVII сторіччя не тільки у зв’язку з часовими проміжками, але й з якісними відмінностями цих двох періодів. Протягом першого періоду прорив було здійснено загалом у сфері розуміння, а протягом другого – в області практики. Є велика спокуса розглядати це як причину та наслідок, однак це не зовсім так. Обидві еволюції – пізнання і вміння – йшли паралельно, їх спонукали самостійні внутрішні фактори, хоча й постійно впливаючи одна на одну, особливо в періоди швидкого прогресу. В кінці XVII сторіччя почав давати знати про себе економічний фактор – поява капіталізму у промисловості. Саме у ньому можливо шукати причини для переходу науки XVII сторіччя – математичної, астрономічної, медичної – до науки XVIII сторіччя – хімічної, термічної, електричної.
В проміжку між однією та другою революціями наука перейшла від пасивної ролі до активної, від дослідження природи до “здійснення всього, що тільки можливе” [2]. Умами заволоділа ейфорія від досягнень науки та віра в її безмежність та всемогутність. У подальшому система переконань, що стверджує основоположну роль науки як джерела знань та суджень про світ, отримала назву сцієнтизм (від лат. scientia наука, знання).
В середині XIX сторіччя практичне застосування науки розвивалося швидше, ніж сама наука, тому організація цього застосування та подальший його розвиток покладається на практиків. Всі галузі знань, започатковані у XVII та XVIII сторіччях продовжують поглиблюватися за допомогою експериментальних методів дослідження та запроваджуватися у практику.
В XX сторіччі можна казати про другу наукову революцію, тому що в цей час наука набула великого зростання. Це зростання не лише кількісне, але й спостерігається прогрес у пізнанні природи матерії, пізнанні людини, її психіки, космосу та ін.
Сучасний розвиток науки веде до подальших перетворень всієї системи життєдіяльності людини. Особливо вражаюча її дія на розвиток техніки і новітніх технологій, дію науково-технічного прогресу на життя людей. Наука створює нове середовище для буття людини. “Як і мистецтво, – пише М. Хайдегер, – наука не є просто культурне заняття людини. Наука – спосіб, притому вирішальний, яким для нас з'являється те, що є. Тому ми повинні сказати: дійсність, усередині якої рухається і намагається залишатися сьогоднішня людина, все більше визначається тим, що називають західноєвропейською наукою” [15].
Але сучасність доводить, що пізнання заради пізнання та збільшення матеріальних благ може призвести до техногенних аварій. В кінці XIX століття аспірин і рентгенівські промені стали на захист здоров'я людини; з іншого боку, винахід кулемета і електричного стільця створив загрозу його життю. З появою атомної бомби і генної інженерії виникає моральна відповідальність фундаментального знання перед прикладним і навпаки [16, С. 270]. Тому з’являється на противагу сцієнтизму філософсько-світоглядна ідейна позиція, що полягає в критичній (аж до ворожої) оцінці науки і її ролі в системі культури і наукового пізнання як чинника відношення людини до світу – антисцієнтизм. Ця позиція розглядає фундаментальні дослідження в науці як сферу культуротворчості, прикладні дослідження і розробки – технотворчість, що творить цивілізацію. Таким чином, протиріччя фундаментального і прикладного начал в науці – це протиріччя культури і цивілізації. А значить, його вирішення можливе за межами і культури, і цивілізації [16, С. 274].
Слід зауважити, що до кінця XIX століття вже неможливо було заперечувати ту користь, що принесли наука і техніка, – вони повністю змінили спосіб життя в розвинених країнах [14].
Не слід вважати, що якщо ставиться чисто наукове завдання, то таке дослідження не може дати практичного виходу. Також не слід вважати, що якщо ставиться фундаментальне дослідження, що спрямоване на вирішення практичної задачі, то таке дослідження не може мати загальнонаукової значущості. Це не так, а свідок цьому – історія розвитку науки.
Новітня історія говорить нам про взаємодію, переплетення, взаємоперетворення цих двох груп досліджень. Однак так було не завжди, и перш за все тому, що не одразу на поверхню сприйняття спільноти сплила прикладна значущість фундаментального дослідження.
Протягом сторіч фундаментальні дослідження, тобто дослідження, що ніяк не пов’язані зі щоденними завданнями, йшли окремо від прикладного, ніяких практичних задач не рішали. Було чисте задоволення абстрактної допитливості. Найвеличніші досягнення Нового часу ніяк не пов’язані з практикою в точному сенсі цього слова. Скоріш навпаки, наука йшла позаду, пояснюючи, а не пророкуючи, не передбачаючи нового і не штовхаючи до винаходу, створенню нового.

1.2 Спільне та відмінне прикладного і фундаментального в науці

Перше, вихідне “розчленовування” науки – виділення її в структурі фундаментальних і прикладних досліджень, фундаментальних і прикладних наук. Кажучи коротко, фундаментальні дослідження – це такі дослідження, які відкривають нові явища і закономірності. Це дослідження того, що лежить в природі речей, явищ, подій. Наука прикладна ставить перед собою завдання вирішення певної технічної проблеми зазвичай в безпосередньому зв'язку з матеріальними інтересами суспільства. Але при проведенні фундаментального дослідження можна ставити і чисто наукове завдання, і конкретну практичну проблему. При цьому неважливо, які суть суб'єктивні наміри і установки дослідника. Він цього часто не знає, а якщо і знає, то помиляється. Лише час зможе показати, куди власне відносилася постановка завдання [12].
Для фундаментальної науки характерне прагнення пізнати світ який він є зовні і незалежно від людини і її пізнання. Прикладна наука, навпаки, прагне змінити світ для зручності людини. Вона цілком залежить від соціального замовлення [16]. Вирішення протиріччя фундаментального і прикладного начал в науці приходить ззовні – зі світу мистецтва, яке пом'якшує і віддаленість фундаментальної науки від безпосереднього життя людини, і вузькопрагматичну спрямованість прикладної науки. Звернення до мистецтва завжди, а в кінці XX століття особливо, гуманізує стихію науки, робить її більш цілісною, людяною, глибокою і органічно включеною в культуру [16].
На думку Дж. Агассі, розділення науки на фундаментальну і прикладну за результатами дослідження дуже тривіально. “Існує, звичайно, перетин, – писав він. – Те дослідження, яке відоме як фундаментальне і яке є чистою наукою в найближчий відрізок часу, врешті-решт застосовується. Іншими словами, фундаментальне дослідження – це пошук деяких законів природи з врахуванням використання цих законів”. Цей перетин показує, що дане розділення не є єдиним, але все таки, з точки зору Агассі, воно є достатнім, лише має іншу підставу. Він виділив в науці два роди проблем – дедуцируємості і застосовності – і показав відмінності в роботі учених – прикладників і винахідників. У прикладній науці, на відміну від “чистої”, проблемою дедуцируємості є пошук початкових умов, які разом з даними теоріями дають умови, що уточнюються практичним розглядом. З його точки зору, “винахід – це теорія, а не практична діяльність, хоча і з практичним кінцем” [13].
Виходячи з вище сказаного можна вважати термін “прикладна наука” некоректним. Позначаючи технічну науку як прикладну, виходять зазвичай із зіставлення “чистої” і прикладної науки. Якщо мета “чистої” науки – “знати”, то прикладної – “робити”. В цьому випадку прикладна наука розглядається лише як використання “чистої” науки, яка відкриває закони, досягаючи тим самим розуміння і пояснення природи. Проте, такий підхід не дозволяє визначити специфіку технічних наук, оскільки і природні, і технічні науки можуть бути розглянуті як з точки зору вироблення в них нових знань, так і з позиції застосування цих знань для вирішення яких-небудь конкретних завдань, у тому числі – технічних. Крім того, природні науки можуть бути розглянуті як сфера застосування – наприклад, математики. Іншими словами, розділення наук по сфері практичного використання є відносним.
На думку Маріо Бунге, розділення наук на "чисті" і прикладні все ж має певний сенс: “ця лінія має бути проведена, якщо ми хочемо пояснити відмінності в точці зору і мотивації між дослідником, який шукає новий закон природи, і дослідником, який застосовує відомі закони до проектування корисних пристосувань: тоді як перший хоче краще зрозуміти речі, останній бажає через них удосконалити нашу майстерність” [13].
Інженери використовують не стільки готові наукові знання, скільки науковий метод. Крім того, в самих технічних науках поступово формується потужний шар фундаментальних досліджень, тепер уже фундаментальні дослідження з прикладними цілями проводяться на користь самої техніки. Все це показує умовність кордонів, що проводяться, між фундаментальними і прикладними дослідженнями. Тому слід говорити про відмінність фундаментальних і прикладних досліджень і в природних, і в технічних науках, а не про зіставлення фундаментальних і прикладних наук, незмінно відносячи до перших з них – природні, а до других – технічні науки [13].
Стосовно фізики академік А.М. Прохоров вважає зручним розбити фундаментальні дослідження на дві великі групи. Одна з них направлена на збільшення обсягу наших знань, покликана задовольняти потребу людства в цілому і, перш за все конкретної людини – дослідника – у все глибшому пізнанні об'єктивного світу. Інша група досліджень має своїй на меті здобуття фундаментальних знань, необхідних для відповіді на питання про те, як досягти того або іншого конкретного практичного результату. Як правило, на якомусь певному етапі розвитку науки предметний зміст тієї або іншої групи фундаментальних досліджень різний, але методологічно вони близькі один одному, і між ними не можна провести різкої границі [12].
Фундаментальні і прикладні дослідження відіграють різні ролі в суспільстві і по відношенню до самої науки. Наука розвивається широким фронтом, має складну структуру високоорганізованої системи, яка має підсистеми. У науці, як системі, можна виділити підсистеми і процеси, орієнтовані, перш за все на підтримку науки в активному і діяльнісному стані, а є підсистеми і процеси, орієнтовані на зовнішні прояви науки, її включеність в інші види діяльності. Розробка фундаментальної науки направлена, перш за все, на внутрішні потреби і інтереси науки, на підтримку функціонування науки як єдиного цілого, і досягається це шляхом розробки узагальнених ідей і методів пізнання, що характеризують глибинні основи буття. Відповідно до цього говорять теоретичну науку, про пізнання ради пізнання. Прикладні науки направлені зовні, на асиміляцію з іншими, практичними видами діяльності людини, і особливо на асиміляцію з виробництвом. Звідси і говорять про практичну науку, направлену на змінення світу.
Прикладне дослідження – це таке дослідження, результати якого адресовані виробникам і замовникам, і яке відповідає потребами або бажаннями цих клієнтів, фундаментальне – адресовано іншим членам наукового співтовариства. Сучасна техніка не так далека від теорії, як це інколи здається. Вона не є лише використанням існуючого наукового знання, але має творчу компоненту. Тому в методологічному плані технічне дослідження (тобто дослідження в технічній науці) не дуже сильно відрізняється від наукового.
Для сучасного етапу розвитку науки і техніки характерне використання методів фундаментальних досліджень для вирішення прикладних проблем. Той факт, що дослідження є фундаментальним, ще не означає, що його результати неутилітарні. Робота ж, направлена на прикладні цілі, може бути вельми фундаментальною. Критеріями їх розділення є в основному часовий чинник і міра спільності. Сповна правомірно сьогодні говорити і про фундаментальне промислове дослідження [13].
Для інженерної діяльності потрібні не лише технічні короткострокові дослідження, направлені на вирішення спеціальних завдань, але і широка довготривала програма фундаментальних досліджень в лабораторіях і інститутах, спеціально призначених для розвитку технічних наук. В той же час сучасні фундаментальні дослідження (особливо у технічних науках) тісніше пов'язані з практичним застосуванням, чим це було раніше [13].
У XIX столітті разом з швидким зростанням виробництва машин зростав і розрив між відносно невеликим числом дослідників нового – учених і безліччю тих, хто реалізує і використає ці наукові відкриття, – інженерів. Зараз ми починаємо розуміти, що не можна мати хороших інженерів, які не були б одночасно вченими, тобто не були б більшою мірою здатні застосовувати методи науки для аналізу і з'ясування того, що вони роблять і повинні робити, чим користуватися накопиченим досвідом, здоровим сенсом і узятими з підручників формулами. Проте перш ніж інженер зможе стати ученим, учений повинен навчитися бути інженером [2].
Хороший технік шукає рішення, навіть якщо вони ще не повністю прийняті наукою, а прикладні дослідження і розробки все більш і більш виконуються людьми з вихідною підготовкою в області фундаментальної науки [13].
Велике питання постає при фінансуванні досліджень. Багато наукових досліджень оплачуються представниками ділових кіл і ведуться вони в певних напрямах з метою здобуття знань, що дають фінансову вигоду. Ученим доводиться заробляти собі на життя, і тому вони вимушені займатися тією роботою, яка здатна залучити спонсорів. Переважно фінансуються дослідження, спрямовані на практику.
Фундаментальні дослідження, не спрямовані на негайне отримання вигоди, повинні фінансуватися урядом тому що саме вони народжують нові ідеї, реалізація яких може сприяти створенню високоприбуткових технологій. Таким чином, науково-дослідні роботи є сферою довгострокових капіталовкладень; зневага цими програмами може привести країну до науково-технічного відставання, а значить, і до втрати потенційних переваг як в соціальній, так і в економічній сфері. У цьому сенсі наука завжди виявляється соціально обумовленою. Існує багато гідних вивчення явищ, але фінансуються лише ті, які обіцяють вигоду суспільству [14].
Можна привести приклади, коли фундаментальні дослідження, на які виділялися великі кошти, давали практичний вихід з отриманням прибутку у віддаленому майбутньому. Так, у 60-х роках XX століття не було відомо дасть чи ні що-небудь корисне молекулярна біологія, яка субсидувалася, а тепер ми отримуємо за допомогою її методів такі ліки як інсулін, інтерферон; досягла великих успіхів генна інженерія; створюються високопродуктивні штами мікроорганізмів. Завдяки такій “відкладеній” користі слід звернути увагу на фінансування не лише тих досліджень, які є перспективними вже зараз, але й тих, що у майбутньому знайдуть застосування на користь всього людства.
Мене, як науковця, хвилює питання віднесення товарознавства до групи фундаментальних або прикладних наук. Із суперечками з цього приводу вчені, які працюють у галузі товарознавства, стикаються постійно.

#2 18.05.2011 07:14:07

Ganeeva
Участник

Re: Фундаментальне та прикладне в науці

Добавлено  05.18.2011 07:11:45:
2 Товарознавство як дисципліна
Для виявлення належності товарознавства до фундаментальних або прикладних наук слід пояснити визначення поняття “товарознавство”. Набули поширення і заслуговують на увагу наступні визначення.
Товарознавство – це наука про властивості, виготовлення і випробування товарів, а також про їх економічне значення. Це визначення належить професорові з Геттінгена Іоганну Бекману (1739-1811рр.).
Предмет товаропізнання –є пізнання товарів, огляду по купецької в них нужді. Знання це поширюється на розділення та роди товарів, ділення, властивості, випробування або розбирання, ціну і доброту, псування, збереження і утримання, виправлення, вироблення, підробку, користь і вживання, а також на знання кращих сортів і родів товарів. Так визначив товарознавство І.Г. Людовіци в книзі “Основи повної торгівельної системи” (видання 1756 і 1789 рр.).
Товарознавство – наука, що навчає мати точні і корисні знання про товари, їх сорти, місця походження і збуту, засоби до покупки і продажу, способах перевезення і зберігання. Це визначення приведене в довідковому комерційному словнику І. Вавілова, 1856 р.
Товарознавство – це логічно і систематично впорядковане і зведене до простих принципів і простого вираження опису всіх відомостей, що стосуються товарів. Головним представником концепції, вираженої цим визначенням, був маннгеймський професор Віктор Пешль (1884-1948).
Товарознавство – це природнича наукова дисципліна, що розглядає дослідження властивостей товарів з комерційної точки зору. Таким визначенням користувалися представники віденської школи товарознавців (з 1870 р.) Р.Томе, І.Гольферт, К.Охара.
Енциклопедичний словник 1896 р. трактує товарознавство як галузь технології в широкому сенсі слова, що має на меті можливо точніше розпізнати вживання сирих продуктів, визначити їх походження і вказати найкраще вживання.
Товарознавство – прикладна економічна дисципліна, що вивчає корисні властивості продуктів праці, класифікацію, стандартизацію, закономірності формування асортименту товарів і його структуру, чинники, що обумовлюють якість товарів, способи його контролю і оцінки, умови збереження товарів при їх транспортуванні і зберіганні. Дане визначення приводить Радянський енциклопедичний словник [6, С. 5].

2.1 Історія розвитку товарознавства як науки

Необхідність в постановці товарознавства на наукову основу виникає в епоху Великих географічних відкриттів. Батьківщиною сучасного товарознавства є Італія, чиї середньовічні міста-республіки переймають на себе функції основного торгівельного посередника між Європою і Сходом. Вже в 1549 році в Падуанському університеті відкривається кафедра товарознавства рослинних і тваринних фармацевтичних матеріалів.
У 1752 – 1756 рр. в Ляйпцігу видаються один за іншим п'ять томів фундаментального дослідження Карла-Гюнтера Людовіци (нім. Ludovici) з не менш фундаментальною назвою: “Відкрита академія купецтва, або повний купецький словник”. Він перший “важливу і вельми потрібну справу, торгівлю, вона ж купецька наука, привів у впорядковану і з мистецтвом розташовану систему”. Людовіци загальну торгівлю поділив на три частини: знання товарів, торгівельну науку і рахівництво або порядного тримання купецьких книг. Його праця поклала початок методу глибокої систематизації об'єктів вивчення в товарознавстві. Довгий час він був кращим довідковим джерелом в цій області.
У Великобританії і США викладання товарознавства починає диференціюватися в розширених курсах технології різних груп товарів. Тим самим товароведно-технологічній етап в розвитку товарознавства (що вже давно змінив в Європі чисто описовий) отримав нову якість. У XIX столітті “цариця економічних наук” – політична економія – розвантажує товарознавство від рішення специфічного завдання знаходження співвідношення між категоріями споживної вартості (корисності), вартості і ціни як грошового вираження останньої. Констатуючи це розмежування, що відбулося, Карл Маркс записує в “Капіталі”: Споживні вартості товарів складають предмет особливої дисципліни – товарознавства [9].
Подальший розвиток науки товарознавства впродовж XIX століття йшов і по лінії поглиблення досліджень фізичної, матеріальної сторони предмету, і одночасно – по лінії вдосконалення оцінок комерційної сторони, збуту товарів. Це знайшло віддзеркалення в двох визначеннях Віктора Пешля та Р.Томса, І.Гольферта, К.Охара, що приводяться Е.В. Жіряєвою в своєму підручнику.
Наявність визначення товарознавства в XIX столітті через “опис всіх відомостей” (Пешль) не вписується в класифікації, що датують завершення “описового періоду” XVIII століттям. У визначенні ж віденської школи товарознавства в наявності протиріччя між віднесенням товарознавства в клас природничих дисциплін і комерційним ракурсом, що задає науці зовсім інші методи.
У розвитку товарознавства як науки підручники і методичні розробки виділяють наступні три етапи розвитку:
1.    описовий (до XVIII століття);
2.    товарознавчо-технологічній (XVIII століття – середина XX століття);
3.    товарознавчо-формуючий (з середини XX століття по теперішній час).
Товарознавство як наука у нашій країні формувалася у колишньому СРСР, вона фактично вивчала не стільки товар в економічному розумінні, скільки продукцію в технічному сенсі, тобто розвивалася як наукова теорія. В теперішній час вивчення товару вийшло за рамки такого розуміння.
Розвиток ринкових стосунків, що змінили пріоритети економічних наук в останнє десятиліття, відводить товарознавству нову роль. Виділилися в окремі галузі знань дисципліни “Управління якістю”, “Стандартизація, сертифікація і метрологія”, “Маркетинг”. Значущість товарознавства полягає в тому, що воно залишається єдиною дисципліною, яка представляє в комплексі всі різноманітні властивості товару і сфери їх прояву (як технологічні, так і економічні) [6].
Таким чином, товарознавство йшло у своєму історичному розвиткові поряд із наукою, яка переходила від пріоритету фундаментальних досліджень і навпаки до прикладного застосування.

2.2 Товарознавство: емпіричне чи раціональне знання

Слід зазначити два основні напрями розвитку товарознавства – практичний і науковий. Причому на різних етапах розвитку переважав той або інший напрям, або обидва напрями існували спільно [11].
На ранніх етапах розвитку товарознавства домінував практичний напрям, для якого були характерні описові підходи до розгляду товарів і відсутність наукового аналізу при оцінці їх споживчих властивостей. Товарознавство накопичувало емпіричні знання.
Накопичення описової інформації і розвиток природничонаукових методів оцінки якості товарів привели до виникнення і розвитку наукового напряму в товарознавстві. Цьому сприяли розвиток природничих наук (фізики, хімії, біології), а також прихід в комерційні учбові заклади учених з цих галузей науки. Поступово цей напрям стає домінуючим, що робить вплив і на змістовну частину товарознавства, де починають переважати відомості про хімічні і фізичні властивості товарів, методи їх досліджень. При вивченні товарознавства тепер переважає раціональне пізнання.
Одночасно в процесі викладання товарознавства було ослаблено практичний напрям. Це викликало різку критику практиків і викладачів суміжних дисциплін, особливо економічних, а також вимогу реформування змісту учбових планів, програм і підручників по товарознавству, в основному за рахунок виключення знань в області фізики, хімії і технології. Суперечка між товарознавцями і економістами по суті товарознавства тривала майже 30 років, виходячи на сторінки наукових журналів і засобів масової інформації, в зали засідань вчених рад і наукових конференцій. Ця суперечка продовжується і дотепер.
В ході цих суперечок роздавалися твердження про даремність товарознавчих знань. При цьому робилися посилання на досвід таких країн, як США, Франція і ін., де в комерційних учбових закладах відсутня учбова дисципліна “товарознавство”. Дійсно, в цих країнах товарознавство або не виділено в особливу учбову дисципліну і знання товару студенти отримують в курсах технології виробництва, або ця дисципліна носить іншу назву.
Один з аргументів в цих суперечках, що продавець отримує від виробника товари гарантованої якості і немає необхідності в проведенні кваліфікованого приймального контролю. Проте перехід до ринкових стосунків виявив пріоритет товарознавчих знань в комерційній діяльності. Ослаблення контролю за якістю товарів на державному і внутріфірмовому рівні на початку 1990-х років призвело до насичення ринку неякісними, фальсифікованими, а деколи небезпечними товарами вітчизняного і імпортного виробництва.
У зв'язку з цим посилився інтерес практичних торгівельних працівників до товарознавчих знань. Це зобов'язує на сучасному етапі розвитку товарознавства гармонізувати обидва напрями – практичне і наукове, оскільки вони доповнюють і збагачують один одного, а також виявляти нові проблеми і шляхи розвитку товарознавства.
Сучасний етап розвитку науки характеризується інтеграцією наукових знань різних галузей. Ця проблема сьогодні стоїть і перед товарознавством як прикладною наукою. Одним з підходів до інтеграції двох розділів – товарознавство харчових продуктів і товарознавства непродовольчих товарів – є створення загальних для обох розділів теоретичних основ, що розглядають основоположні характеристики всіх товарів незалежно від їх призначення. А це вже належить до сфери питань, якими займається фундаментальна наука.
Товарознавство вивчається і як наукова, і як прикладна дисципліна [6, С. 7]. При проведенні досліджень у галузі товарознавства отримують емпіричні знання. При аналізі отриманих даних товарознавець використовує метод системного підходу. Цей метод передбачає розкриття цілісності об’єкту, виявлення різноманіття типів зв’язків, зведення їх в єдину цілісну картину [11] – а це вже питання раціонального знання.


Висновки

Історія науки показує взаємодію, переплетення, взаємоперетворення фундаментальних та прикладних наук та досліджень. Протягом століть прапор першості отримували вони змінюючи один одного. Але історичний досвід показує, що неможливо проведення практичного застосування досягнень без їх фундаментального дослідження, водночас прикладні досягнення дають повсякчас поштовх для розвитку фундаментальних наук.
Фундаментальні дослідження – це такі дослідження, які відкривають нові явища і закономірності. Це дослідження того, що лежить в природі речей, явищ, подій. Для фундаментальної науки характерне прагнення пізнати світ який він є зовні і незалежно від людини і її пізнання. Наука прикладна ставить перед собою завдання вирішення певної технічної проблеми зазвичай в безпосередньому зв’язку з матеріальними інтересами суспільства. Але при проведенні фундаментального дослідження можна ставити і чисто наукове завдання, і конкретну практичну проблему. Лише час зможе показати, куди власне відносилася постановка завдання.
Навіть визначення фундаментальних та прикладних наук і досліджень викликає суперечки, тому що на сучасному етапі розвитку наук границі між ними розмиті.
Фундаментальні та прикладні дослідження різняться насамперед спрямованістю, тобто об’єктом дослідження. Вони також мають різну адресацію своїх результатів: для фундаментальних наук це розвиток теоретичного знання, для прикладних – практичне його застосування. Також строкове рішення для них різне: фундаментальні дослідження мають характер довгострокових капіталовкладень, на відміну від прикладних, які спрямовані на швидке отримання прибутку і виконуються на замовлення. Така особливість зумовлює складності фінансування фундаментальних досліджень.
Товарознавство як дисципліна йшло у своєму історичному розвиткові поряд із наукою. Вона мала два основні напрями розвитку – практичний і науковий. Причому на різних етапах розвитку переважав той або інший напрям, або обидва напрями існували спільно. На ранніх етапах розвитку товарознавства домінував емпіричний напрям, для якого були характерні описові підходи до розгляду товарів і відсутність наукового аналізу при оцінці їх споживчих властивостей. Поступово із розвитком наук товарознавство отримало різні методи оцінки якості товарів, і почався етап переваги наукових, раціональних досліджень. Одночасно був ослаблений практичний напрям. Це викликало різку критику практиків і науковців суміжних дисциплін, особливо економічних
Суперечка між науковцями по суті товарознавства тривала з кінця XX сторіччя. Ця суперечка продовжується і дотепер.
На сучасному етапі товарознавство вивчається і як наукова, і як прикладна дисципліна. Вона використовує наукові методи для застосування їх на практиці.


Список використаних джерел

1.    Антология мировой философии: в 4 т. / [ред.-сост. Нарский Н.С. и др.]. – М.: А 72 «Мысль», 1971. – Т. 3: Буржуазная философия конца XVIII в. – первых двух третей XIX в. – 1971. – 760 с.
2.    Бернал Дж. Наука в истории общества / Дж. Бернал. – М.: Издательство иностранной литературы, 1956. – 736 с.
3.    Будко В.В. Философия науки: Учебное пособие. / Будко В.В. – Харьков: Консум, 2005. – 268 с.
4.    Вернадский В.И. О науке / Вернадский В.И. – Дубна: Издательский центр “Феникс”, 2002. – Т. 1: Научное знание: Научное творчество. Научная мысль. – 1997. – 419 с.
5.    Вернадский В.И. Труды по всеобщей истории науки / Вернадский В.И. – М.: Наука, 1988. – 336 с.
6.    Жиряева Е.В. Товароведение / Жиряева Е.В. – СПб: Питер, 2002. – 416 с.
7.    Кохановский В.П. Философия науки в вопросах и ответах: Учебное пособие для аспирантов / В.П.Кохановский, Т.Г.Лешкевич, Т.П.Матяш, Т.Б.Фатхи. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 352 с.
8.    Лешкевич Т.Г. Философия науки: традиции и новации: Учебное пособие для вузов / Лешкевич Т.Г. – М.: “Издательство ПРИОР”, 2001. – 428 с.
9.    Маркс К. Капитал / Карл Маркс. – М.: Издательство “Политической литературы”, 1975. – 629 с.
10.    Рассел Б. История западной философии / Рассел Б. [подгот. текста В.В.Целищева]. – Новосибирск: Сиб. унив. изд-во; Изд-во Новосиб. ун-та, 2001. – 992 с.
11.    Рыженко Г.Н. Товароведение: теоретические основы, предметы гардероба: Учеб. пособ. / Г.Н.Рыженко, Л.И.Вишневская. – Екатеринбург: Уральский институт коммерции и права, 1995. – 341 с.
12.    Скачков Ю.В. Полифункциональность науки / Скачков Ю.В. // Вопросы философии. – 1995. – №11 – С. 82-86.
13.    Степин В.С. Философия науки и техники / В.С.Степин, В.Г.Горохов, М.А.Розов. – М.: Контакт-Альфа, 1995. – 384 с.
14.    Томпсон М. Философия науки / Мел Томпсон [пер. с англ. А. Гарькавого]. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2003. – 304 с.
15.    Хайдеггер М. Бытие и время / Хайдеггер М. – М.: Наука, 2002. – 452 с.
16.    Хамитов Н. Философия. Бытие. Человек. Мир: Курс лекций / Назип Виленович Хамитов. – К.: КИТ, Центр учебной Литературы, 2000. – 156 с.
17.    Возникновение и развитие товароведения [Електронний ресурс] / Режим доступу
http://www.znaytovar.ru/s/Vozniknovenie_i_razvitie_tovar.html.
18.    Фундаментальная наука и современные технологии [Електронний ресурс] / Е.А.Мамчур // Вопросы философии – 2011. – №3. – Режим доступу до журналу:
http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=283&Itemid=52.

#3 18.05.2011 19:24:16

Ольга
Участник

Re: Фундаментальне та прикладне в науці

Ganeeva пишет:

На думку Маріо Бунге, розділення наук на "чисті" і прикладні все ж має певний сенс: “ця лінія має бути проведена, якщо ми хочемо пояснити відмінності в точці зору і мотивації між дослідником, який шукає новий закон природи, і дослідником, який застосовує відомі закони до проектування корисних пристосувань: тоді як перший хоче краще зрозуміти речі, останній бажає через них удосконалити нашу майстерність” [13].

А яка Ваша думка щодо розділення наук на фундаментальні і прикладні? Як Ви вважаєте, які науки важливіші?

#4 19.05.2011 15:17:28

njyz
Участник

Re: Фундаментальне та прикладне в науці

Ваши исследования по теме диссертационной работе относятся к фундаментальным или прикладным исследованиям?


Чтобы сдать экзамен, надо подготовится… даже к самому худшему

#5 20.05.2011 06:35:46

Ganeeva
Участник

Re: Фундаментальне та прикладне в науці

На мій погляд, розділення наук на фундаментальні та прикладні умовне, тому що існують науки, що знаходяться на границі різних галузей знань. Також межі поділу рухливі, вони змінюються історично та з розвитком досягнень НТП.
Як кажуть, "Всяк кулик свое болото хвалит", тому кожен науковець вважатиме свою науку важливішою та значущою. Особисто я вважаю, що науковець повинен володіти досягненнями фундаментальних наук, але не як "засміченим горищем", а як інструментом. Соціальний запит віддає перевагу прикладному застосуванню науки.

#6 20.05.2011 06:43:35

Ganeeva
Участник

Re: Фундаментальне та прикладне в науці

В своих исследованиях я применяю теоретические положения фундаментальных наук (физики, химии) для лучшего их практического применения относительно объекта исследования.

#7 24.05.2011 20:50:49

Кучинская А.
Участник

Re: Фундаментальне та прикладне в науці

Современный этап развития науки характеризуется интеграцией различных отраслей научных знаний. Эта проблема сегодня стоит и перед товароведением как прикладной наукой.

#8 25.05.2011 06:38:07

Юлия Коваленко
Участник

Re: Фундаментальне та прикладне в науці

Яка Ваша думка стосовно міждисциплінарного підходу у дослідженнях з товарознавства?

Инструменты

Информация

Статистика
Всего пользователей: 1183
Всего тем: 991
Всего опросов: 0
Всего сообщений: 12566
Пользовательская информация
Последним зарегистрировался: lurielgrah
Пользователи онлайн: 0
Гости онлайн: 6
Рекламные ссылки
НовостиВсе новости
01.02.2018

Друзья!

4 февраля 2018 года

состоится очередной семинар

доктора философских наук,

профессора

НАЗИПА ХАМИТОВА 

 "ФИЛОСОФИЯ КИНО И ПСИХОАНАЛИЗ".

Новая тема:

"ЖЕНСКАЯ КРАСОТА И ДЕСТРУКТИВНОСТЬ" 

Все вопросы по телефону

066 924 39 99 - Оксана Гончаренко 

 
10.06.2017
Уважаемые коллеги!
В Институте философии
НАН Украины состоится
методологический семинар
"ФИЛОСОФСКАЯ АНТРОПОЛОГИЯ
КАК МЕТААНТРОПОЛОГИЯ"
Тема для обсуждения:
"ВОЛЯ К ВЛАСТИ:
КОНСТРУКТИВНЫЕ И
ДЕСТРУКТИВНЫЕ ПРОЯВЛЕНИЯ" 

Руководитель семинара –

доктор философских наук, профессор

НАЗИП ХАМИТОВ

 

 

Запись
семинара

Обсудить 
на форуме

 
10.06.2017
Уважаемые коллеги!
В Институте философии
НАН Украины 9 июня 2017 года (пятница),
 в 16:00 состоится
методологический семинар
"ФИЛОСОФСКАЯ АНТРОПОЛОГИЯ
КАК МЕТААНТРОПОЛОГИЯ"
Тема для обсуждения:
"Я И ЧУЖОЙ: КСЕНОФОБИЯ
В БЫТИИ СОВРЕМЕННОГО ЧЕЛОВЕКА" 

Руководитель семинара –

доктор философских наук, профессор

НАЗИП ХАМИТОВ

 

 

Запись
семинара

Обсудить 
на форуме

 
10.06.2017
Друзья!
Кафедра философской
антропологии Факультета философского
образования и науки
НПУ им. М.Драгаманова
продолжает работу литьературной
студии: 
«ФИЛОСОФСКОЕ ИСКУССТВО:
эссе, афоризмы, проза, поэзия»,
Очередное мероприятие
состоится
 20 апреля 2017 г.,
в 15.00 (кафедра философской
антропологии НПУ Драгоманова,
ул. Тургеневская,
8/14, аудитория 14-11). 
Вход свободный.)

 

 
18.04.2017
Уважаемые коллеги!
В Институте философии
НАН Украины
ул.Трехсвятительская 4, 3 этаж, 
зал заседаний Ученого совета 
14 апреля 2017 года (пятница), 
в 16:00 состоится
методологический семинар
"ФИЛОСОФСКАЯ АНТРОПОЛОГИЯ
КАК МЕТААНТРОПОЛОГИЯ"
Тема для обсуждения:
"ВОЛЯ К ИННОВАЦИЯМ И СОПРОТИВЛЕНИЕ ТРАДИЦИЙ" 

Руководитель семинара –

доктор философских наук, профессор

НАЗИП ХАМИТОВ

 

 

Запись
семинара

Обсудить 
на форуме

 
11.03.2017
Уважаемые коллеги!
В Институте философии
НАН Украины
ул.Трехсвятительская 4, 
3 этаж, зал заседаний Ученого совета 
10 марта 2017 года (пятница),
 в 16:00
состоится методологический семинар
"ФИЛОСОФСКАЯ АНТРОПОЛОГИЯ
КАК МЕТААНТРОПОЛОГИЯ"
Тема для обсуждения:
"СТРАХ И ВЕРА В ЖИЗНИ СОВРЕМЕННОГО ЧЕЛОВЕКА" 

Руководитель семинара –

доктор философских наук, профессор

НАЗИП ХАМИТОВ

 

 

Запись
семинара

Обсудить 
на форуме

 
22.01.2017
30 декабря 2016 года (пятница),
в 18:00 на телеканале ЦК (КГР ТРК)
в программе

"ИСКУССТВО ЖИЗНИ
С НАЗИПОМ ХАМИТОВЫМ"
обсуждается тема:
«ХАРИЗМАТИЧЕСКИЙ ЛИДЕР
В КРИЗИСНОМ ОБЩЕСТВЕ:
СПАСЕНИЕ ИЛИ ОПАСНОСТЬ?»

Гость программы –

доктор философских наук,

профессор

ИРИНА СТЕПАНЕНКО

Запись
программы

Обсудить 
на форуме

 
06.01.2017
23 декабря 2016 года (пятница),
в 18:00 на телеканале ЦК (КГР ТРК)
в программе

"ИСКУССТВО ЖИЗНИ
С НАЗИПОМ ХАМИТОВЫМ"
обсуждается тема:
«БОРЬБА С ПЛАГИАТОМ
В ГУМАНИТАРНОЙ СФЕРЕ:
ИМИТАЦИЯ И РЕАЛЬНОСТЬ»

Гость программы –

доктор культорологии,

профессор

ЕВГЕНИЯ БИЛЬЧЕНКО

Запись
программы

Обсудить 
на форуме

 
17.12.2016
Уважаемые коллеги!
В Институте философии
НАН Украины
ул.Трехсвятительская 4, 
3 этаж, зал заседаний Ученого совета 
9 декабря 2016 года (пятница),
 в 15:00
состоится методологический семинар
"ФИЛОСОФСКАЯ АНТРОПОЛОГИЯ
КАК МЕТААНТРОПОЛОГИЯ"
Тема для обсуждения:
"ПРОБЛЕМА ДОСТОИНСТВА УЧЕНОГО" 

Руководитель семинара –

доктор философских наук, профессор

НАЗИП ХАМИТОВ

 

 

Запись
семинара

Обсудить 
на форуме

 
13.12.2016
9 декабря 2016 года (пятница),
в 18:00 на телеканале ЦК (КГР ТРК)
в программе

"ИСКУССТВО ЖИЗНИ
С НАЗИПОМ ХАМИТОВЫМ"
обсуждается тема:
«ПРОБЛЕМА ДОСТОИНСТВА
УЧЕНОГО В СОВРЕМЕННОЙ
УКРАИНЕ»

Гость программы –

доктор философских наук,

профессор

ОЛЬГА ГОМИЛКО

Запись
программы

Обсудить 
на форуме