Ассоциация Философского Искусства

"Ми, українці, є народ другорядний, поганий і нікчемний. Ми дурний народ і невеликий, ми народ безцвітний, наша один до одного непошана, відсутність солідарності та взаємопідтримки, наше наплювательство на свою долю і долю своєї культури абсолютно разючі й об'єктивно абсолютно не викликають до себе ні в кого добрих почуттів, бо ми їх не заслуговуємо. Вся наша нечулість, боягузництво, наше зрадництво і піратство, і грубість, і дурість під час всієї історії возз'єднання Східної і Західної України є, по суті кажучи, цілковитим звинувачувальним актом, є чимось, чого історія не повинна нам простити. У нас абсолютно нема правильного проектування себе в історії. У нас не державна, не національна і не народна політика. У нас нема справжнього почуття гідності, і поняття особистої свободи існує в нас як щось індивідуалістичне, анархічне, як поняття волі – звідси індивідуалізм і отаманство" (Олександр Довженко "Щоденник").

Я телебачення не дивлюся – я ідеологічних переконань, але Вашу передачу я роблю виключення. Я дивився Вашу передачу.

Щодо політики, мій батько народний депутат України перших двох скликань, у мене в роду всі починаючи з пра – пра займалися політикою.
Є два типу політиків – дурні, які рвуться до слави, влади, грошей (у мого роду століття політичної боротьби за плечима, у мене достатньо кваліфікації, щоби говорити на тему політик) і ідеалісти, які прагнуть змінити світ на краще різними методами (хто, як вміє – хтось хрестом, хтось мечом).
Люди, які прагнуть, слави, влади, грошей – кінець таких людей дуже, дуже, дуже, дуже трагічний, як правило, вони приносять прокляття на свою голову, прокляття на голови своїх родин і майбутні покоління присвячують своє життя спокутування їх гріхів, які дуже часто спрямовані на знищені роду негідника голодного до наживи.
Серед бізнесменів також є ідеалісти. На Заході (в Півічній Америці), де я жив багато років, де живуть більшість моїх родичів, які покинули Україну рятуючись від Фашизму і Сталінізму, є багато бізнесменів ідеалістів.
Більшість думають, що на Заході люди поклоняються грошам!!!! ЦЕ БРЕХНЯ!!!
Повірте мені, у мене достатньо кваліфікація, так, як в Україні і Росії поклоняються грошам, можливо, ніде більше в світі немає такого поклоніння славі, владі, грошам!

Народу України – не є схильний до фанатизму. Фанатизм – один із етапів ідеалістично світогляду, бажання змінити світ на краще, зробити свій вклад в розвиток людської цивілізації.
В Україні ніколи не було фанатиків релігійних, оскільки вони з’явитися не могли через малограмотність і байдужість більшості населення: «моя хата з краю».
Коліївщина – це вибух народного гніву проти самих жорстоких в Європі магнатів, які протягом століть знущалися з народу.
Назвати Коліївщину рухом фанатичним я не можу, оскільки в онові не було ідеалізму, але було бажання помсти.

Чи можливо в Україні побачити особистість, як Патріарх Кирило.
Відповідь: ні, не можливо, ніколи можливо не було, ніколи можливо не буде.
Цитую дослівно: "Ми, українці, є народ другорядний, поганий і нікчемний. Ми дурний народ і невеликий, ми народ безцвітний, наша один до одного непошана, відсутність солідарності та взаємопідтримки, наше наплювательство на свою долю і долю своєї культури абсолютно разючі й об'єктивно абсолютно не викликають до себе ні в кого добрих почуттів, бо ми їх не заслуговуємо. Вся наша нечулість, боягузництво, наше зрадництво і піратство, і грубість, і дурість під час всієї історії возз'єднання Східної і Західної України є, по суті кажучи, цілковитим звинувачувальним актом, є чимось, чого історія не повинна нам простити. У нас абсолютно нема правильного проектування себе в історії. У нас не державна, не національна і не народна політика. У нас нема справжнього почуття гідності, і поняття особистої свободи існує в нас як щось індивідуалістичне, анархічне, як поняття волі – звідси індивідуалізм і отаманство" (Олександр Довженко "Щоденник").
Світогляд українця побудований таким чином (світогляд, який вибудовує систему суспільну), коли на верху суспільної ієрархії опиняються найбільші негідники, виродки моральні, як я уже говорив молоді хлопчики і дівчатка, які наглі, жорстокі, цинічні, голодні до наживи, які вирощені олігархатом для захисту його панування.
Україна – це Окраїна православної цивілізації з центром в Москві.

«Когда секс, становить в основе всего, здесь можно насиловать, грабить, убивать…. поэтому подсознание этой женщины, которая не понимает, что происходит с ней, хотя все книги прочитала, включается мочная сирена – можете меня убить ради наслаждения, она же убивает своих детей ради наслаждения – значить и ее можно убить ради наслаждения….когда человек убивает свою душу и любовь, у него не только душа начинает деградировать, у него начинаетесь искажения мировоззрения, то есть проблемы с головой. Что такое искажения мировоззрения – это желания все сделать виноватыми, а себя выгородить…»

Кому належать слова: «Богиня», «звезда пленительного счастья», «принцесса», «зіронька»?
Кого в двадцять років призначили «радувати» дорослих чоловіків і називає себе професіоналом?
Хто проводить час за пивом, в нічних клубах, за комеді клабом?
Хто угарає і рже, коли переглядає відео, де людину б’ють по голові?
Я, коли виключив з списку друзів Анну після того, як перегляну вав її біографію – в мене очі на лоб полізли.
За зателефонував в редакція каналу. Що Ви думаєте? Анна попросила свого колегу послати мене на х.й.
Що та кажеш Сашко? Свята?

Вчора, на передачі Савіка Шустера проводилося опитування, де 90% людей сказали, що вони живуть за заповідями божими.
Я, в історії людського цивілізації, окрім Ісуса, не знаю жодного мудреця і праведника, який жив б по заповідях.
Ніхто не може жити по заповідях.
Ісус не був людиною. В християнській теології – Ісус він є Бог.

Журналіст подумав, що він схопив Бога за бороду, що йому море до коліна. Журналіст хамить, нагліє і все і заміть того, щоби покаятися журналіст робить монтаж і висвітлю одного із найвищих ієрархів православної церкви у злому вигляді – демонізуючи його. Відео, звісно, на ютюб.

Фанатизм - это когда входишь в состояние зависимости от своей веры.

Слепо верят лишь глупцы. В том, кого не ведут за веревочку, и который сам может сменить свой путь, всегда имется сомнение.