Вы не зашли.
Страница: 1
- Начало
- » Рефераты аспирантов по философии
- » Бальченко І.В.
#1 18.04.2012 13:51:26
|
Бальченко І.В.Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Реферат аспіранта Чернігів – 2012 ЗМІСТ ВСТУП 3 ВСТУП «Слова мають величезну владу над нашим життям, владу магічну, ми зачаровані словами і значною мірою живемо в їхньому царстві» Жодне суспільство, на якому б рiвнi розвитку воно не знаходилось, не може існувати без мови. Це стосується всіх народів, усіх шарів i прошарків суспільства i кожної окремої людини. У свiтi налічується понад 5,5 тисяч мов. Бiльшiсть з цих мов не мають своєї писемності i державного статусу, ними послуговується невелика кiлькiсть мовців. РОЗДІЛ I. МОВА ЯК ВИМІР НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ У ТЛУМАЧЕННІ О.О. ПОТЕБНІ 1.1 Мова та мислення «Ми не лише говоримо якоюсь мовою, ми думаємо, ковзаючи вже прокладеною колією, на яку ставить нас мовна доля» Про співвідношення мови і мислення існує безліч теорій, так само як і про походження мови. Що стосується походження мови, Потебня в своїх роботах показує і обґрунтовує ідею не божественного створення мови, а навмисного винаходу, а значить постійного його прогресу. Що стосується співвідношення мови і мислення він яро обстоює погляди Гумбольдта про рівновагу і єдність мови і мислення, а зовсім не про домінанту мислення над мовою [1, с.7]. 1.2 Мова та народність «Хто якою мовою думає, той до того народу і належить» У філософії та філології, проблему взаємозв’язку мови і народу О. О. Потебня, видатний мовознавець, літературознавець, філософ, перший крупний теоретик лінгвістики в Росії, член-кореспондент Імператорської Санкт-петербурзької Академії наук, розглядав концептуально. Вірно підмічено, що історичні передумови становлення проблеми взаємозв’язку мови і народу у вітчизняній філософській думці визначаються самим характером формування древньоруської цивілізації. Для Русі проблема збереження національної мови і культури завжди виявлялася актуальною, що було обумовлене рядом чинників: політичних, соціальних, релігійних. Русь знаходилася в постійній взаємодії і протиборстві і зі Сходом, і із Заходом. На початку формування древньоруської народності і державності вибір між двома світоглядними доктринами – язичеською і християнською – примушував древньоруських мислителів звертатися до виявлення і осмислення характерних рис руської ментальності. Не останнє місце в цьому процесі відводилося і мові, що було пов’язане з освоєнням не лише нової форми світогляду, але і нового способу оформлення релігійної думки – за допомогою церковнослов’янської мови, яка, з одного боку, багато в чому нагадувала рідну мову, а з іншого боку, не була принижена щоденним повсякденним вживанням.
|
#2 18.04.2012 14:01:44
|
Re: Бальченко І.В.РОЗДІЛ ІІ. БАГАТОМОВНІСТЬ ЯК НАСЛІДОК РОЗМАЇТТЯ КУЛЬТУР 2.1 Багатомовність проти одномовності: проблема чи надбання «Мов поганих не існує в світі, є лише погані язики» Питання багатомовності завжди цікавило людей. Трактувалась вона по-різному: i як «одно з найбільших нещасть буття» (Вольтер) – покарання за гординю (вавилонське стовпотворіння), i як божий дар – зішестя Святого Духа на апостолів i одержання ними здатності проповідувати різними мовами. 2.2 Двомовність в Україні: побутовість чи буттєвість «Дома в мене мова – Двомовність, або білінгвізм, є однією з найпоширеніших форм багатомовності (полілінгвізму) й полягає у вживанні індивідом чи групою людей двох мов, переході з однієї мови на іншу залежно від комунікативної ситуації, а також у використанні двох мов у межах певної соціальної спільноти, насамперед держави [3, c.27]. Говорила баба дєду: Відомий і такий жарт: оскільки українська мова – малоросійська, то її зробили більшеросійською. Чорний гумор! Цікаві думки з цього питання наводить і Потебня. Запозичення чужорідного змісту, відокремленого від своєї форми, не може бути шкідливе народності з тієї ж причини, по якій взаємне розуміння між окремими особами не спричиняє за собою і розумової і етичної одноманітності. Взаємне розуміння між особами, що говорять однією мовою, як доведено німецькими ученими, полягає не в зовнішній передачі відомого вмісту, а у взаємному збудженні думки: слово, сказане одним, викликає в іншому таке ж представлення, а представлення вводить в свідомість весь комплекс думки, пов'язаної з ним при цьому. Зміст слова в обох що говорять не тотожні [6, c.192]. Різниця між розумінням чужої і своєї мови лише та, що слово чужої мови викликає в особи, що намагається зрозуміти, не те ж представлення, а інше, йому відповідне. Тут одна мова викликає діяльність іншої. Мабуть ті, які погодяться, що запозичення інородного змісту за допомогою хороших перекладів взагалі не шкодить своєрідності мови, скажуть – мова індивідуалізує окремі особи і народи. Однак, з часом «позичене» починає сприйматись як своє, а своє опиняється на периферії мови або й цілком виганяється iз неї. Наївно вважати, що люди тільки розмовляють суржиком. Вони ним також і думають. А це призводить до інтелектуально-моральної аморфності, розмитості і невизначеності особистості, втрати нею не лише мовних, а й національних орієнтирів узагалі. Тому боротьбу за чистоту як української, так і російської мов вважаємо цілком виправданою. ВИСНОВКИ Мовні проблеми є актуальними в будь-якому суспiльствi. Особливо гостро вони відчуваються в поліетнічних утвореннях, де переплітаються з економічними, соціально-політичними, національними, релiгiйно-конфесiйними інтересами націй, народностей, племен. Олександра Потебню однаковою мірою цікавили як функціональний аспект мови, питання мовотворчості, так і соціолінгвістичний аспект вербальної комунікації, зв’язок мови з певним соціумом, з тим середовищем, у якому функціонує мова. Дослідження О. О. Потебні по символіці і міфології яскраво виявили світоглядну функцію мови. Запропонований О.О. Потебнею аналіз творів народної творчості показав, як в народній свідомості формуються важливі концепти культури, як мова зберігає в собі весь досвід соціального буття. Він, слідуючи принципу історизму, аналізував еволюцію розумових структур, якими оперує окремий індивід, всмоктуючи ці структури завдяки засвоєнню мови. Творцем мови є народ як «один мислитель, один філософ», що розподіляє по розділах плоди накопиченого в ході історії загальнонаціонального досвіду. Мислячі на цій мові індивіди сприймають дійсність крізь призму збережених в нім внутрішніх форм. Питання про «дух народу», про національну своєрідність його психологічного складу розглядався виходячи із збережених в мові свідоцтв історичної роботи цього народу. Потебня тим самим став ініціатором побудови культурно-історичної психології, що черпає інформацію про інтелектуальну будову особи в об’єктивних даних про прогрес національної мови як органу, що створює думку. Яке б не було практичне значення педагогічних наставлень Потебні, ясно одно: його оцінка багатомовної освіти цілковито узгоджується з його загальним уявленням про націоналізм, денаціоналізацію, а ще далі – про природу людської мови взагалі, тобто з його філософськими поглядами, які склалися під впливом Гумбольдта й Штайнталя. Формування особистості в ранньому вiцi має відбуватися тільки рідною мовою свого народу, нею повинен здійснюватися навчально-виховний процес у всіх ланках народної освіти. Проте, в більш старшому віці доцільно вивчати й інші мови, оскільки «чим більш мов людина знає, тим більш вона – людина». Однак думки О. Потебні та його послідовників про першочергове значення рідної мови для духовного розвитку людини й належне їй місце в процесі двомовності чи багатомовності не втрачають своєї актуальності і в наш час. Вони можуть бути підпорою подальшого всебічного розвитку української мови, становлення її як державної. Якщо відкинути насилля в застосуванні особистістю певної мови на державному рівні, проте боротися за «чистоту» мов, певно можливо досягти порозуміння в багатонаціональних державах, зокрема і в Україні. І скоріш за все проблема міжмовних бар’єрів буде розв'язана завдяки успіхам науково-технічного прогресу – шляхом створення пристроїв, здатних перекодовувати інформацію з одної мови на іншу i навпаки. У цьому напрямку в розвинених країнах уже зроблено чимало. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. – Москва, «Прогресс», 1984. 2. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. Тези про мiсце i роль мови в національному відродженні України / Видання четверте, доповнене. – Дрогобич: «Відродження», 1994. 3. Калашник В. Погляди на двомовність у соціолінгвістичних студіях Олександра Потебні і його послідовників // Людина та образ у світі мови : вибрані статті – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. 4. Потебня А.А. Из записок по теории словесности (Фрагменты) // Эстетика и поэтика. – Москва: «Искусство», 1976. 5. Потебня А. А. Мысль и язык. – Харьков, 1892. 6. Потебня А.А. О национализме // Мысль и язык. – Киев, 1993. 7. Потебня А.А. О некоторых символах в славянской народной поэзии (Фрагмент) // Эстетика и поэтика. – Москва: «Искусство», 1976. 8. Потебня А.А. Рецензия на сборник «Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Ф. Головацким» (Фрагменты) // Эстетика и поэтика. – Москва: «Искусство», 1976. 9. Потебня А.А. Язык и народность // Эстетика и поэтика. – Москва: «Искусство», 1976. 10. Потебня О. Мова. Національність. Денаціоналізація: Статті і фраґменти / Упорядк. і вступ. ст. Ю. Шевельова. – Нью-Йорк, 1992. 11. Шевельов Ю. Олександр Потебня: Спроба реконструкції цілісного образу // Українська мова: історія і стилі. – Х.: Основа, 1992. |
#3 20.04.2012 17:28:55
|
Re: Бальченко І.В.Не можу не погодитись, що володіння багатьма мовами безперечно є надбанням особистості. А як на Вашу думку, тенденція навчання дітей раннього віку багатьом мовам сприяє їх гармонійному розвитку, чи навпаки дезорієнтує в життєвому просторі? |
#4 25.04.2012 12:01:03
|
Re: Бальченко І.В.
З цього питання я цілком погоджуюсь з думкою О.О.Потебні, що вважав знання багатьох мов в дуже ранньому віці ускладнює досягнення цілісності світобачення. Дійсно, таке знання не є володіння багатьма системами образності і сполучення одного і того ж круга думок, а розділяє цей круг. |
#5 04.05.2012 00:16:49
|
Re: Бальченко І.В.
Привет, Ира! |
#6 04.05.2012 22:55:18
|
Re: Бальченко І.В.Ірина, якщо б у нас проводився референдум про доцільність закріплення на конституційному рівні двомовності в Україні, як би ви проголосували та чому? |
#7 07.05.2012 23:45:23
|
Re: Бальченко І.В.
В уривку, що Ви цитуєте мається на увазі боротьба представлення слова (тобто способу, яким позначено значення слова) та безпосередньо значення слова. Як приклад, приводиться російськомовне слово «защита», де його значення прагне відірватися від представлення, що пішло від слова «щит». От і виходить своєрідна боротьба, щоб представлення слова відповідало його значенню. |
#8 08.05.2012 00:10:37
|
Re: Бальченко І.В.Коротко и ясно)) |
#9 08.05.2012 00:22:05
|
Re: Бальченко І.В.
Якщо говорити відверто, то до опрацювання матеріалів для написання цього реферату, будучи щирим патріотом своєї батьківщини, Я була глибоко переконана, що у нашій державі має бути одна мова – українська. Однак зараз я більш схиляюсь до поглядів О.О. Потебні з цього питання. Справді, необмежене використання обох мов, без нав’язливого засилля будь-якої з них, сприятиме їх очищенню та призведе до знищення суржика. І ще, особисто для мене українська мова – мова серця, російська – думки. Тому Я – ЗА двомовність в Україні. |
#10 08.05.2012 06:33:20
|
Re: Бальченко І.В.Іра, як вважаєте з якого віку найкраще розпочинати вивчення іноземних мов? |
#11 08.05.2012 10:25:25
|
Re: Бальченко І.В.
Я схиляюсь до думки, що розпочинати занурення в інше мовне середовище краще коли дитина гарно володіє своєю рідною мовою, тобто в віці не раніше 4-5 років. Моєму сину зараз 3 роки. Однак, на жаль, вже зараз у нього є тенденція до вживання україно-російського суржику з-за того, що мова сім’ї – російська, садочка – україно-російська. Особисто я свідомо відмовилась від новомодної тенденції вчення з пелюшок, і збираюсь навчати його англійській тільки після того, як він гарно оволодіє рідною мовною базою. |
#12 08.05.2012 19:10:31
|
Re: Бальченко І.В.Повністю з тобою згоден. Як буде час ознайомся із моїм дослідженням. :) |
#13 08.05.2012 20:13:11
|
Re: Бальченко І.В.+ 1 тобі Іра до репутації(на аватарці можна побачити) |
#14 08.05.2012 20:40:54
|
Re: Бальченко І.В.+1 за реферат і змістовні відповіді |
Страница: 1
- Начало
- » Рефераты аспирантов по философии
- » Бальченко І.В.
Информация
- Статистика
- Всего пользователей: 1183
- Всего тем: 991
- Всего опросов: 0
- Всего сообщений: 12566